ПОШУК:

РАДІОПЕРЕДАЧІ

27.03.08 ДОЛЯ ВІЛ-ПОЗИТИВНОЇ ДИТИНИ В УКРАЇНІ

В Україні нині понад тисяча ВІЛ-позитивних дітей. Частина з них продовжує перебувати у будинках дитини: батьки від них відмовилися. Декого не приймають дитячі будинки та інтернати. Вони не ходять до шкіл і не спілкуються з ровесниками. Ці діти успадкували вірус від матерів. Або стали жертвами недбалості медиків. Але вони теж потребують допомоги та уваги. Вони потребують сімейного затишку...
Статистика не віддзеркалює усіх випадків. Статистика не враховує безпритульних. Але навіть ті ВІЛ-позитивні діти, які стоять на обліку і отримують лікування - вони піддаються ізоляції. І їм треба допомогти. Їм можна допомогти... Якими шляхами інфікуються діти: пояснює віце-президент Всеукраїнської ради захисту прав і безпеки пацієнтів Віктор Сердюк.

- По перше, шляхом передачі вірусу від матері до дитини, що відбувається в цивілізованих країнах максимум в п'яти-десяти відсотках випадків, навіть і менше. І другий спосіб - це внутрішня лікарняна інфекція, тобто в медичних закладах. Навіть якщо дитина народжується від ВІЛ-інфікованої матері, то при правильному веденні пологів і якщо не кормити груддю, то вона не інфікується і є абсолютно здоровою.

Одразу ж прошу звернути увагу: не усі діти, народжені від носіїв ВІЛ/СНІД є ВІЛ-позитивними. Відтак, відмова від дітей, батьками яких є носії вірусу, від самого початку є необґрунтованою: розповідає Алла Щербинська, відомий епідеміолог, професор, доктор медичних наук.

- Ми ведемо облік дітей, які народилися від ВІЛ-інфікованих мам з 1987-го року. І ця статистика є дещо неточною в тому плані, що кожна дитина, яка народилася від ВІЛ-інфікованої мами отримує свій діагноз після вісімнадцяти місяців життя. До 2000 року ми не проводили профілактику передачі ВІЛ від матері до дитини, оскільки такої профілактики ще не було відпрацьовано, тому передача здійснювалась у 27-30 % дітей. Що це значить? Що від кожних ста ВІЛ-інфікованих мам народжувалось майже тридцять дітей з вродженим ВІЛ. Всього за цей період народилось приблизно 17 800 дітей.

Але громадська думка в країні й досі ставиться до носіїв ВІЛ-СНІД упереджено - дитина, хвора на туберкульоз чи діабет може зустріти співчуття і дістати допомогу оточуючих. ВІЛ-позитивні - значно рідше. Відмова - перше, що чують ці діти... Радше не чують навіть, а відчувають, оскільки від них відмовляються ще до підтвердженого у півтора роки діагнозу. Психолог Юрій Луценко, виконавчий директор фундації "Захист прав дітей".

- Проблема існує в Україні понад двадцять років, і за цей час ми маємо 17 тис. дітей з позитивним ВІЛ статусом. На сьогоднішній день за офіційними джерелами в дитячих будинках перебуває близько 500 дітей з позитивним ВІЛ статусом. Однак існує лише два випадки усиновлення таких дітей, і десять дітей були передані до прийомних родин. Але сподіваюся, що ці люди досить моральні, порядні і толерантні до тих людей, які в чомусь не подібні до інших.

У світі не бракує різного роду програм, спрямованих на заохочення адаптації та усиновлення ВІЛ-позитивних дітей. Наприклад, у наших сусідів - у Румунії - така програма здійснювалася кілька років і, з огляду на низьку поінформованість населення, не дала бажаного результату. Відтак, у цій справі є песимісти: Віктор Сердюк розповідає.

- На жаль, не зважаючи на колосальні кошти, які вкладаються міжнародними організаціями в просвітницьку кампанію, результати її ну досить мізерні, і тому на побутовому рівні якщо дитинка грається в пісочниці або ще щось, зрозуміло, що вона відчуває певну стигматизацію, ізоляцію.

Що насамперед відлякує потенційних усиновлювачів ВІЛ-позитивних дітей? Як свідчить статистика усиновлень в усіх країнах, навіть дітей з фізичними вадами чи хворих на сухоти усиновляють частіше - а між тим, як знову засвідчує Алла Щербинська, нинішні методи контролю вірусу ВІЛ-СНІД дозволяють підтримувати повноцінне життя: перебувати у сім'ї, вчитися і спілкуватися з ровесниками.

- Є діти, які не мають проявів інфекції, і зовні зовсім здорові, але в них є притаманна їм персистентна форма вірусу імунодефіциту. Тобто вони можуть бути джерелом інфекції, але вони не хворі на СНІД. Тому такі діти повинні ходити і в дитячий садочок, і в школу, бо це гальмує їх розвиток, якщо вони будуть обмежені у спілкуванні з дітьми свого віку, у впливі школи, дитячого закладу на їх виховання і розвиток. Я можу сказати, як це відбувається в розвинених країнах. Такі дітки отримують спеціальну антиретровірусну терапію, в них відбувається зменшення вірусу в крові, вони стають зовсім безпечні для оточення і вони відвідують дитячі заклади.

Кампанії заохочення адаптації і всиновлення ВІЛ-позитивних дітей у деяких країнах дають результати! Наприклад, у Франції до 1992-го року усиновлення ВІЛ-позитивних було заборонене - з огляду на те, що не існувало засобів ретровірусної терапії, нині доступної практично повсюдно. Останніми роками в Європі такі діти переважно знаходять собі нових батьків - при цьому, відсоток відмов там на порядок нижчий, аніж в Україні. Ось дещо з досвіду наших сусідів. Соціальна кампанія проти ВІЛ-СНІД у Росії: розповідає Ірина Мирончук.

-Починалося - як у нас: СНІД - це загроза, «чума 20-го століття», яка переповзла і у століття 21-е. Концепцією першої інформаційної кампанії були «прості правила безпечного сексу». Щоправда, росіяни уже тоді зробили наголос не на агітації за презервативи, а радше на пропаганді духовних цінностей. Але навіть у такому варіанті підсвідоме відчуття «загрози від СНІДу» залишалося. Тоді перейшли до нового етапу: ВІЛ-СНІД - це не «хвороба до смерті»... Після появи і поширення методів антиретровірусної терапії, які дозволяють зміцнити імунітет і зробити цілком безпечним сімейне життя ВІЛ-позитивних, гасла кампанії дещо змінилися - у бік пропаганди «родинних радощів». Може пригадуєте соціальний ролик за участі Олега Газманова, якщо дивитесь російське телебачення..
А з минулого року стартував проект "Казка": він безпосередньо наштовхує на думку про можливість і необхідність усиновлення ВІЛ-позитивних.

Статистика усиновлень ВІЛ-позитивних дітей у Східній Європі, де подібні кампанії заохочення адаптації і всиновлення ВІЛ-інфікованих дітей почалися значно раніше, ніж у Росії і тим більше в Україні, де вершиною соціальної СНІД-реклами досі вважається пропаганда презервативів, так ось - ця статистика поки не дає підстав для оптимізму. Але у Західній Європі і Північній Америці, де ця робота триває уже понад півтора десятиліття процент відмов скоротився до мінімуму, а зараз йдеться про усиновлення ВІЛ-позитивних з інших континентів... і до нас теж їдуть! А перші «ластівки» полетіли уже і в Україні! Розповідає Надія Чернуха, керівник Центру соціальної підтримки дітей, яких торкнулася проблема ВІЛ-СНІД.

- На даний момент, в основному беруть таких діток ті люди, які працюють з цими дітьми. В Донецьку і в Макіївці були такі випадки, коли брали ВІЛ-позитивних діток в сім'ї. Інші ситуації, це люди, які працюють у ВІЛ-сервісних організаціях. Люди, які не причетні до проблеми ВІЛ, які ніколи не зіштовхувалися з цими проблемами, на жаль, на сьогодні не всиновлюють таких дітей. Проблема ВІЛ дуже мало висвітлюється і є
такий високий рівень дискримінації і стигматизації людей, і дітей в тому числі. Немає достовірної інформації про цю хворобу, люди бояться брати таких діток в сім'ї.

 
Україна, 01023, Київ, вул. Леоніда Первомайського 9А Тел/факс (380 44) 234 93 64, 234 84 02