ПОШУК:

РАДІОПЕРЕДАЧІ

13.03.08 ШКІЛЬНИЙ КОНФЛІКТ – ЗА КРОК ВІД ЗЛОЧИНУ

Давно відомо, що легше не сваритися, аніж потім миритися. Дорослі іноді набувають такої життєвої мудрості запізно... але ж дітей можна навчити! Шкільна медіація - це, мабуть, найменш конфліктний і найбільш миролюбний спосіб заздалегідь, ще до виникнення, «втопити» будь-який конфлікт. А якщо сварка уже почалася - то цей метод найефективніший для врегулювання у шкільному середовищі, такому пластичному і такому схильному до підвищеної емоційності...
Школа - це частинка суспільства. І так само, як у «великому світі» вирують пристрасті і створюються «кризові групи» і «загони швидкого реагування» - так і у школі можна, а як кажуть експерти - і потрібно! - вдаватися до подібних заходів. Експерт Українського центру порозуміння Альона Горова пояснює головні принципи шкільної медіації.

- Це програма, яка має на меті допомогти школярам навчитися розв'язувати конфлікти, а також інші проблемні ситуації в їхньому житті, орієнтуючись на співпрацю, на трансформацію конфлікту, а не скажімо на суперницький підхід, тобто не на бійки, а на конструктивну розмову. Спеціально підготовлені і навчені медіатори, як ми їх називаємо, допомагають своїм ровесникам, а також молодшим дітям, розв'язуючи їхні конфлікти, виступаючи посередником, тобто третьою нейтральною стороною, яка веде процес переговорів, але не вирішує яке рішення прийняти, як його виконувати і так далі. Це людина, яка допомагає розібратися з емоціями, з конфліктною ситуацією, знайти шляхи розв'язання ну і по можливості відновити стосунки між цими двома конфліктуючими сторонами.

Кожен приходить до необхідності миролюбного розв'язання конфліктів по-своєму - і, можливо, найбільше до цього підштовхує власний життєвий досвід. Директор Асоціації миролюбних шкіл, канадійка Гетті Ван Гурп розповіла про те, що сталося з її сином.

- Коли Бену було 14 років, якось під час вечері він поскаржився що один із хлопчаків у школі просто знущається з нього. Наступного дня ми зустрілися з директором і вчителем Бена, щоб розказати про ситуацію. Вони запевнили, що вирішать проблему, і просили нас уже не хвилюватись. Буквально за кілька днів після цієї зустрічі, Бен був в шкільному спортзалі і дивися як інші грали в баскетбол. І той хлопчисько, який знущався з Бена, побачив що наш син там стоїть, і буквально прожогом побіг в його напрямку. Він завдав Бенові дуже потужного удару так, що той впав на підлогу. В результаті падіння було пошкоджено артерію спинного мозку. Бена відразу відвезли до лікарні, але врятувати його не вдалось. Того дня він помер. Я тоді працювала вчителькою в початковій школі і почала думати - треба докласти зусиль, щоб унеможливити повторення таких випадків з іншими дітьми. Це було 1991 року, і саме того року я почала вчити моїх учнів урокам життя. Я також впроваджую медіацію серед однолітків нашої школи.

Є такі країни, де шкільна медіація - метод розвинений і випробуваний десятиліттями - розповідає Альона Горова.

- В Польщі, як і в Канаді, майже в кожній школі є щось на зразок шкільної служби розв'язання конфліктів, тобто в нашому випадку це старшокласники, що виступають посередниками за підтримки координатора, дорослої людини, яка допомагає підтримувати стосунки з шкільною адміністрацією, з педагогами, і у випадку потреби проводить там попередню підготовку сторін до медіації. В таких школах суттєво зменшується рівень конфліктності. Директор нам сама сказала, що за минулий рік ми мали сім випадків, коли батьки звернулися до міліції з тим, що дитині, наприклад, зламали руку в школі, або дитина отримала струс мозку. За час, коли діяла програма медіації старшокласниками-медіаторами розглядалися навіть такі складні випадки, які могли перейти на рівень звернення до правоохоронної системи, але вони були вирішені на рівні школи. Якби ці програми були не ефективними, вони б не існували понад двадцять п'ять років і не поширювалися з такою швидкістю. Це найбільший аргумент на користь цих програм.

Медіація не може бути нав'язана із зовні - це не силовий метод розв'язання конфліктів! Більше того - усі експерти, до яких ми зверталися, постійно наголошують: насамперед варто говорити про попередження, профілактику... Гетті Ван Гурп розповідає.

- Медіація серед однолітків є добровільним процесом, неможливо когось змусити брати участь в процесі медіації. Так вирішується конфлікт, що виникає між двома, або більшою кількістю осіб. Було б нереалістично і несправедливо розраховувати що 10-ти- 12-ти річні діти будуть вирішувати конфлікти, що виникають між їхніми ровесниками. Медіатори серед ровесників просто спрямовують процес, і цим самим допомагають сторонам конфлікту прийняти власне рішення щодо розв'язання конфлікту. В цьому є велика логіка, адже якщо сторони конфлікту самотужки знаходять шлях розв'язання цього конфлікту, то вони будуть вважати що цей спосіб вирішення є справедливим, а відтак його дотримуватись.

Вітчизняний досвід підтверджує справедливість цих слів. Медіація ефективно діє у школах, а також у "складних випадках" - уже після того, як підліток потрапляє до колонії... Розповідає Галина Тищенко, координатор програм Луганського центру медіації.

- В Луганске мы работаем по внедрению восстановительных подходов уже больше пяти лет. После работы в колонии мы пришли к выводу, что нужно все-таки искать какие-то механизмы, которые позволят нам уменьшить количество отбывающих наказание подростков, и поэтому мы пришли в сообщество с технологиями восстановительного подхода и медиации, и начали их внедрять в школах и социальных службах. Мы использовали такое небольшое театральное выступление по мотивам сказки «Три поросенка», в котором объясняются основы медиации, что это такое, как проходит процесс, кто может в нем участвовать. Мы также создали информационные полки о медиации на базе учебных заведений, высших учебных заведений. За несколько лет нашей работы пришли к тому, что нужно работать не только с учебными заведениями, школами, ПТУ, но и с высшими учебными заведениями, которые готовят специалистов.

У процесі шкільної медіації центральний момент - це "Коло": тут все миролюбно і по дружньому, групова психотерапія дозволяє знизити рівень конфліктності. Семінари, випуск літератури, обмін досвідом... але головне - пряма відверта розмова: ось це і називається у фахівців зі шкільної медації "Колом". Детальніше пояснює Альона Горова.

- Фізично це виглядає так само як коло. Ведучий, який називається хранитель кола, ставить питання і всі по черзі відповідають, передаючи якийсь символічний предмет за годинниковою стрілкою. Зазвичай питання стосуються дружби, стосунків в класі, думок стосовно певної конфліктної ситуації, або якихось проблем. Зазвичай в такому колі сидить і класний керівник, яка або який на рівні з учнями приймає участь в обговоренні. Це є унікальна форма, яка, до речі, має українські традиції з часів козацтва. Це унікальна форма, яка дозволяє в спокійній рівноправній сприятливій атмосфері обговорити складну ситуацію.

Як це відбувається практично, у школі. Пояснює юна активістка шкільно-медіаційних програм Юля Лихоліт, ліцеїстка зі Жмеринки.

- Ми провели близько ста кіл, тобто всі класи з п'ятого по одинадцятий пройшли кола вже багато разів і їм це дуже подобається. Говорити можна абсолютно на різні теми. Пробували з дітьми дев'ятого класу поговорити про любов і кохання, чи взагалі розуміють вони значення цих слів і ми побачили і почули дуже багато гарних, розумних думок. Перед колом діти самі до нас підходять і кажуть: ми хочемо поговорити, наприклад, про ввічливість у нашому класі, і питання піднімаються на колі. Кожен з учнів може висловитись і він точно буде знати, що всі його почують. А щодо інших учнів, вони мають змогу почути інших, що також дуже важливо, навчитися слухати інших і розуміти їхню думку. З'являється командний дух, діти прагнуть до позитивного, до якихось цінностей. Друге питання, яке ми ставимо, це : розкажіть будь ласка про тих людей, цінності або якості яких подобаються вам і які ви переймаєте. І діти починають розповідати: це не тільки їхні батьки або друзі, це і дуже часто вчителі, тренери, навіть прості перехожі, які одного разу дали їм влучну пораду і це їм в житті допомогло. Дуже мало є кіл, на яких жоден з учнів не плаче, тому що, коли дійсно людина починає розповідати про своє сокровенне, те, що у нього в душі, просто починають іти сльози, і людині дуже важко стриматись.

 
Україна, 01023, Київ, вул. Леоніда Первомайського 9А Тел/факс (380 44) 234 93 64, 234 84 02