ПОШУК:

РАДІОПЕРЕДАЧІ

17.01.08 ТОРГІВЛЯ ЖІНКАМИ

Прибуток - а надто великий прибуток! - практично завжди є стимулом потужнішим за моральні забобони. Можливо, декому це видасться цинічним і викличе заперечення, але щойно починаєш дізнаватися правду про торгівлю жінками... Зрештою, сьогодні про те, як стають рабинями, скільки приносить цей бізнес і головне - як врятуватися.
Почнімо з визначень: нашим першим експертом є Мар'яна Євсюкова, юрист правозахисної організації "Ла Страда".

-З юридичної точки зору є єдине визначення поняття торгівлі людьми і торгівлі жінками - це здійснення з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування, або одержання людей шляхом загрози сили, або її застосування, або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою, або уразливістю положення, або шляхом підкупу у вигляді платежів, або вигоди для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.

Як це не дивно, але офіційно потерпілих від торгівлі "живим товаром" у нас небагато. Можливо, це пояснюється і тим, що продані у "біле рабство" жінки намагаються якомога довше триматися у тіні? Говорить спеціаліст програм з прав людини офісу координатора проектів ОБСЄ в Україні Гліб Ясницький.

-Кримінальна відповідальність в Україні за торгівлю людьми була введена у карному законодавстві у 1998 році. З тих пір було порушено майже 2 тисячі кримінальних справ, було виявлено випадки торгівлі людьми правоохоронними органами. Загалом по Україні, наприклад, у 2005 році правоохоронними органами було виявлено 446 потерпілих від торгівлі людьми. В 2006 році ця цифра була 393 потерпілих, а за 9 місяців поточного 2007 року вже 337 потерпілих. Проте навіть самі представники правоохоронних органів відзначають що ця статистика не може сприйматися як всеохоплююча і така, що віддзеркалює реальний стан справ, адже дуже багато потерпілих не звертаються ні до правоохоронних органів, ні до певних державних чи правозахисних установ. Багато з них також не звертаються і до громадських організацій.
Якщо контроль за міжнародними пересуваннями громадян України ще якимось чином можна відстежувати, наприклад завдяки тим даним, які збираються і утримують державною прикордонною службою, то пересування в середині країни відстежувати набагато складніше.

Україна найширше і у своїй найрозвиненіший формі зіштовхнулася з проблемою торгівлі жінками на межі 20-го і 21-го століття. Як стверджують експерти-кримінологи, наша країна потрапила у поле зору торговців живим товаром невипадково - розповідає наш спеціальний кореспондент Сергій Снігур.

- У цьому бізнесі теж є своя мода! Ще до середини минулого століття "товар" здебільшого везли з Європи, де жінок і дівчат вербували, викрадали чи купували у міських нетрях чи стагнаційних сільських районах, туди, де відчувався брак "жіночого населення". Каравани "сексуальних рабинь" скеровувалися до Південної Америки та Австралії. Але потім ринок виявився насиченим, до того ж Інтерпол за допомогою європейських поліційних департаментів в основному відстежив шляхи контрабанди людьми. І тоді живий товар почали везти у зворотному напрямку: у публічних будинках Європи модними стали темпераментні латиноамериканки, яких дівчатками задешево купували у Мексиці, Бразилії, Нікарагуа... Везли також чорношкірих рабинь. А наприкінці 90-х минулого століття географія "постачальника" знову змінилася: у моду увійшли "слов'янські красуні". І Україна тут одразу ж посіла одне з перших місць - як держава частково транзитна, а здебільшого - експортна.

Боротьба проти цього злочину вимагає зусиль усього міжнародного співтовариства... але почнімо із самого простого. Як жінка може перетворитися на "живий товар"? Директор центру соціальної адаптації Ігор Гнат, який врятував не одну жінку від сексуального рабства, розповідає просту-просту - а відтак таку достовірну - історію...

- Жіночка поїхала в Італію на роботу. Там була її колега, яка сказала що забезпечить її роботою і на перших порах допоможе з житлом. Жіночка тут же напозичила купу грошей, поїхала в Італію і сталося так, що її коліжанка в цей час тяжко захворіла, перенесла операцію, тож не змогла її зустріти. Жіночка, не знаючи мови, опинилася на вокзалі. Вона молода, симпатична, покрутилася... правда віза в неї була. так що карабінери її не чіпляли. Але, скільки вона могла так бути? Вона почала шукати сама роботу, і тут їй потрапив один молодий чоловік, який поганою російською запропонував послуги в пошуках роботи. Вона згодилася і він її забрав з вокзалу до себе на квартиру, сказав щоб вона поки там пожила, а він поживе у свого товариша. Вона там жила тиждень за його рахунок, поки він шукав роботу. І ось він приходить і каже - я для тебе знайшов роботу, пішли. Це був албанець, привів її до свого земляка, і каже - от він має роботу для тебе, це обслуговування клієнтів. Жінка зрозуміла що то буде за робота і почала відмовлятися. Тоді чоловік каже - ну добре, раз ти відмовляєшся від тої роботи, то ти мені заплати за то, що ти жила в мене, я тебе годував. А в жіночки вже грошей обмаль лишилося. Ну і все - вона потрапила в кабалу.

Але зусилля однієї людини, навіть енергійної і впливової, навряд чи зможуть змінити ситуацію. На міжнародному рівні уже прийнято доволі багато конвенцій, які передбачають покарання за торгівлю жінками, а також об'єднують зусилля країн у боротьбі проти цього злочину - Мар'яна Євсюкова детальніше.

- Основними санкціями за ситуації торгівлі людьми є покарання злочинців у вигляді позбавлення волі, у вигляді конфіскації майна цих осіб і дуже важливий акцент ставиться на компенсацію потерпілим від злочинів. пов'язаних з торгівлею людьми. Говорячи про національне законодавство, яке до речі на початку минулого року було змінено, і у нас вже є третя редакція Статті 149 Кримінального кодексу України, наближена до міжнародних стандартів, до визначення протоколу і за своїми санкціями наближена до міжнародних інструментів, - то на даний момент можна говорити про те, що в основному це покарання у вигляді позбавлення волі від трьох років, а за частиною третьою це покарання може доходити до позбавлення волі на строк до 15 років, і зазначається, що таке покарання має включати в себе конфіскацію майна, або без конфіскації майна. З іншого боку міжнародна спільнота пропонує такий варіант як створення спеціальних державних компенсаційний фондів, які будуть передбачені для компенсації потерпілим від різних видів злочинів, в тому числі і потерпілим від торгівлі людьми.

Самими лише моралізаторськими зусиллями торгівлю жінками не подолати, тим більше, що крім попиту, виявляється, є й пропозиція! І підґрунтя у цієї "пропозиції" - цілком реальне, економічне: продовжує наш спеціальний кореспондент Сергій Снігур

Жінкам ніде себе діти - так просто формулюється база "білої торгівлі". Робота начебто є, але прогодуватися, а тим більше - прогодувати когось, мається на увазі, батьків чи дітей - за наших зарплат стає практично неможливо. Офіційна статистика, яку можна назвати дещо... скоригованою ось так - свідчить, що 80 відсотків українських безробітних - жінки. Переважна більшість - молоді жінки. З них вісім з кожних десяти готові шукати роботу за кордоном. Аналіз пропозицій у популярних українських "газетах оголошень" дає такий результат: щодня у кожній з них з'являється від п'яти до двох десятків так званих "непевних пропозицій" - насамперед, це ті, які запрошують молодих симпатичних дівчат чи жінок. Перевірити достовірність інформації у цих оголошеннях майже завжди не уявляється можливим, адже Україна на сьогодні має угоди про працевлаштування з нечисленними країнами - і серед них відсутні саме ті, до яких спрямовано "жіночі каравани". За одну завербовану торговець отримує від двохсот до п'яти тисяч доларів, при цьому перший внесок роблять самі жертви: вони платять посередникам за працевлаштування або знайомство за кордоном, платять у середньому по півтисячі доларів. На сьогодні торгівля живим товаром у світовому масштабі посіла третє місце - після торгівлі зброєю і незаконного обігу наркотиків - і приносить прибуток у 12 мільярдів доларів на рік. Український внесок у цей обіг - майже півтора мільйона потерпілих за усі роки незалежності.

Поради людини несторонньої: Ігор Гнат про те, як вберегтися від продажу у сексуальну кабалу - і що треба запам'ятати насамперед. А також - запам'ятати назавжди...

- Якщо вже так сталося що людина виїхала за кордон у вільному пошуку роботи, в першу чергу треба дивитись на працедавця. Щоб це була серйозна організація, щоб було страхування, в першу чергу медичне, і ні в якому разі не віддавати свої особисті документи. Працедавець може запропонувати проживання чи в квартирі, чи в будиночку, якусь частину продуктів на перший час. Він має вирішувати такі питання як легалізація, реєстрація і т.п.
Якщо людина потрапила в біду, в першу чергу є наші консульства. Ще перед тим як виїжджати за кордон, потрібно обов'язково взяти з собою довідник про всі консульські установи в тій країні, а також вивчити хоча б мінімальну кількість фраз, щоб в разі потреби передзвонити в поліцію і попросити про допомогу. Також треба якось знайти можливість зв'язатися зі своїми родичами, передати де ви знаходитесь і що з вами, щоб вже родичі звертались в Україні до тих організацій, які зможуть вам там допомогти.

Повернення додому жертв сексуального рабства обов'язково має супроводжуватися реабілітацією. Але про це в наступних передачах.

 
Україна, 01023, Київ, вул. Леоніда Первомайського 9А Тел/факс (380 44) 234 93 64, 234 84 02