ПОШУК:

РАДІОПЕРЕДАЧІ

13.12.07 ЕПІДЕМІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ В УКРАЇНІ

Ми уже проґавили початок епідемії туберкульозу. Ми також проґавили момент, коли цю епідемію можна було ліквідувати у зародку. Але ще не втрачено час на подолання епідемії.

Туберкульоз таки можна назвати “забутою епідемією”. І не те, щоб ніхто нічого не казав і не робив: просто ми якимось дивним чином вважаємо цю хворобу... звичною. Мовляв, завжди хворіли – і зараз страждаємо... Ось що сказав віце-президент Всеукраїнської ради захисту прав пацієнтів Віктор Сердюк... 

— На жаль, в Україні відсутня система надання медичної допомоги як такої, тобто відсутня система охорони здоров’я. І людина, на жаль, грається в «російську рулетку». Якщо добрий лікар, добре підходить, щось робить, то пацієнту поталанило.

Раніше вся радянська система, грубо кажучи, змушувала людей під примусом проходити дуже дорогі масові огляди. І на це витрачалась купа коштів, і все таки вдавалося з туберкульозом боротися. Зараз чомусь вважають, що сидячи в кабінеті можна цю проблему вирішити, що, наприклад бомж сам прийде на огляд. Він не прийде. Ми проводили розрахунки по одному з районів міста Києва – для того щоб залучити всіх бездомних до профілактичних заходів і лікування з туберкульозом, треба додатково виділити аж по 20 гривень їм на щоденно на обід. Це коштує аж 25 тисяч гривень на місяць. Це мізерна сума, для того щоб охопити практично всіх людей, в яких ризик захворювання на туберкульоз.  

Справді, на туберкульоз хворіли – хворітимуть, але можна “контролювати” - радше за все, це означає зменшення кількості хворих до мінімальної. У колишньому Союзі це робилося... не будемо уточнювати, якими способами і яким коштом, проте, результат був загалом задовільним. А як же виглядає ситуація в Україні сьогодні? Розповідає колега Ірина Мирончук. 

Початок епідемії туберкульозу українські експерти датують то 1992-м, то 1995-м роками. У будь-якому разі, спалах стався практично одразу ж після повної деградації старої радянської моделі медичного обслуговування. На сьогодні кількість хворих становить півтора відсотка населення – а показник у два відсотки вважається певною межею, за якою епідемія зазвичай стає некерованою. Крім того, в Україні драматично зріс рівень смертності від туберкульозу – майже утричі! Останні два роки, щоправда, вважають “переломними”: настала стабілізація, а серед дітей хвороба навіть відступає. У світі туберкульоз забирає щороку до трьох мільйонів життів, понад 8-м мільйонів нових хворих. Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я стверджують, що впродовж наступних 20-ти років на туберкульоз можуть захворіти до мільярда людей! І практично усі вони – жителі слаборозвинених країн світу, хоча паличка Коха б’є і по цілком заможних державах. Характерно, що з початку 90-х років пандемія туберкульозу вдарила і по Європі, хоча там швидко локалізували спалахи хвороби. 

Є такі експерти, які переконані: якщо ви дотримуєтесь елементарних вимог особистої гігієни, а також не спілкуєтесь з носіями хвороби – вам нічого не загрожує! Насправді усе явно складніше, але велика частка правди у цьому є. Як розповіла національний менеджер програми “Зупинимо туберкульоз” Тетяна Білик, починати боротьбу проти епідемії варто з профілактики. 

— На сьогоднішній день Україна складає 11% всіх нових випадків захворювання на туберкульоз в Європі. В нас є покращення в певних секторах туберкульозу, але загалом епідемія зростає. Спосіб передачі туберкульозу дуже простий – повітряно-крапельний, тобто легко дуже інфікуватись в транспорті, в будь яких місцях громадських, там де є багато людей. Наприклад людина, яка знаходилася у тюрмі, вона лікувалася, мала активну форму туберкульозі. Закінчився в неї строк, вона виходить на волю, і по дорозі додому їде громадським транспортом. Можна говорити про різні аспекти лікування краще-гірше, але лікування проводиться, надаються безкоштовні протитуберкульозні препарати. Проте профілактичні програми, нажаль, у нас не дуже ефективні. 

Ми уже звикли до формули “група ризику” - здебільшого цей вислів вживається по відношенню до ВІЛ\СНІД. Туберкульоз теж збирає свої “жертви” - і приблизно у тих самих ризикованих середовищах – розповідає наш наступний експерт, кандидат медичних наук Анатолій Царенко. 

— Всі люди, які мають по тій чи іншій причині знижений імунітет, є групою ризику до захворювання. Це і ВІЛ-інфіковані, у яких вірус імунодефіциту людини знищує імунну систему, особи, які не мають постійного місця проживання, безробітні, які не доїдають, страждають на інші якісь негаразди. Це і бізнесмени, які переживають безліч стресів. Причиною можуть бути і деякі ендокринні захворювання, та захворювання, які потребують введення імунодепресантів.

Але буває таке, що й люди з більш високим рівнем імунітету заражаються при близькому контакті з хворим на відкриту форму легеневого туберкульозу – при розмові, кашлі, чиханні, коли виділяється значна кількість збуднику, якщо ще й при цьому ці люди знаходяться в закритому приміщенні, яке не провітрюється, куди не потрапляють прямі сонячні промені. Наприклад, коли хтось з членів сім’ї доглядає вдома за хворим відкритою формою туберкульозу. І якщо у наших лікарів не буде настороженості – а раптом це туберкульоз – і буквально на друге відвідування, якщо не допомагає призначене лікування, не направити такого хворого на аналіз мокроти на паличку туберкульозу, то цей хворий може заразити і лікаря (бо кабінети наші не провітрюються, погано працює опалення), а також людей, що сиділи поруч з них в черзі до цього терапевта.   

Так само, як і хворий на СНІД, хворі на туберкульоз потрапляють до категорії вигнанців. Суспільство не готове з ними співжити. По-перше, більшість українців не вірить, що туберкульоз виліковний, за даними опитувань таких в Україні не менше 60-ти відсотків. По-друге, майже 85 відсотків не знають усіх симптомів хвороби. По-третє – дев’ять з десяти не бажали б працювати поруч з хворим на туберкульоз. Тетяна Білик розповідає. 

— Лікування в Україні є, воно безкоштовне. Туберкульоз виліковний. Препарати є у всіх протитуберкульозних закладах, тому люди, які потребують лікування, можуть його отримати. Виникає кілька проблем. По-перше, якість ліків. По-друге, контрольованість лікування, тобто курс лікування має бути безперервний, і його не можна переривати ні в якому випадку. Тому що якщо переривається режим, у людей виникає туберкульоз вже іншої форми – мультирезистентний, стійкий до більшості препаратів. Більше того, люди які мають форми резистентного туберкульозу, вже можуть інфікувати інших людей саме цими формами. В більшості країн Європи, наприклад Польщі, Словаччині, також були серйозні проблеми з туберкульозом. Там впроваджували систему ДОЦ-контрольоване лікування, і в них це спрацювало. Україна також прийняла на себе таку відповідальність, і вже впроваджує систему, хоча при системі ДОЦ лише тільки 2 місяці активної фази коли треба бути в стаціонарі. А потім це вже прихід до лікаря кожного дня, 4 місяці для того щоб отримувати препарати і під контролем лікаря їх випивати. 

Час від часу виникають гострі дискусії щодо щеплення – остання “хвиля” прокотилася Україною місяців зо два тому. Закон не передбачає відповідальність за відмову від щеплення, проте, з батьками завжди проведуть “виховну роботу”. Діти і туберкульоз: розповідає Анатолій Царенко. 

Майже всім дітям у нас при народженні роблять вакцинацію вакциною БЦЖ – це вирощена лікарем бактерія туберкульозу, яка дає дітям можливість захисту від туберкульозної палички. Що стосується наступних так званих  ревакцинацій – думки фахівців розійшлися. Українські фахівці стверджують що це потрібно і завдяки цьому рівень захворюваності у дітей у нас, на щастя, приблизно тримається на одному рівні, не зважаючи на те, що рівень захворювання на туберкульоз серед дорослих останні роки зростав майже на 10% щороку. 

У середині листопада стало відомо, що Глобальний фонд боротьби проти СНІДу, туберкульозу і малярії відмовив Україні у гранті на суму понад 94,5 мільйони доларів. Тепер держава, яка посідає друге місце в Європі і одне з перших у світі за поширеністю хвороби, розраховуватиме лише на власні кошти. Виявилося також, що наших хворих лікують застарілими вакцинами, а частина грантових коштів попередніх траншів невідомо куди зникла... А грошей не вистачає, а навіть якщо не забракло, то використовуються вони неналежним чином, каже Віктор Сердюк. 

Для того щоб виявити радянськими методами одного хворого на туберкульоз, потрібно витратити до 20 тисяч гривень. А для того щоб виявити новими методами, тими, які рекомендує Всесвітня організація здоров’я, потрібно всього 700 гривень. В нас дуже багато розумних людей, які вважають що вони знають як повинно бути, як лікувати туберкульоз, як його виявляти. Але до них питання дуже просте, якщо ви все це знаєте, то чого ж у нас епідемія поширюється?

 
Україна, 01023, Київ, вул. Леоніда Первомайського 9А Тел/факс (380 44) 234 93 64, 234 84 02