ПОШУК:

РАДІОПЕРЕДАЧІ

29.11.07 ЯК ПРИБОРКАТИ «ЗЕЛЕНОГО ЗМІЯ»?

Етнологи стверджують, що слов’яни взагалі не надто стійкі до алкоголю. Медики кажуть, що це – хвороба – і пропонують свої “препарати”. А ентузіасти тверезого способу життя кажуть – не замінюйте “п’яними веселощами” здорову життєву радість. Алкоголізм – це хвороба чи “погана поведінка”? Як можна вилікуватись і чи взагалі це можливо? А також – про “малі дози пивних градусів” і рекламу: і усе це у нашій сьогоднішній передачі.

Першим алкоголіком був біблійний Ной. Щойно він зростив виноградну лозу, а потім вичавив з ягід солодкий сік, збродив його... втім, ми не будемо повторювати увесь технологічний ланцюжок виробництва спиртного. Тут важливий соціально-медичний наслідок грандіозного експерименту, якому піддає себе людство багато тисячоліть поспіль. Переважна більшість фахівців переконані, що алкоголізм – це є хвороба, відтак, нею треба опікуватися “адекватно”: ось що нам розповіла психолог-соціолог Київського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді Ірина Король. 

Для того чтобы это было понятно каждому, то в общем-то когда тот или иной человек, не зависимо от своего социального статуса, или от наличия алкоголиков в семье, начинает употреблять спиртное, то никто не может сказать заранее станет этот человек алкоголиком, или нет. В этом смысле это такое же заболевание, как и все другие. Те, кто бедны объясняют это тем, что они бедны, те, кто богаты объясняют это тем, что у них слишком много денег, или много времени, или они много работают. Есть понятие в медицине – как объяснительная концепция пациента. Но это не есть причина заболевания, это скорее социальный фон, на котором это заболевание развивается и проявляется. 

Існує також думка альтернативна, але не поспішаймо: подивимось на алкоголізм  статистично – у літрах, градусах і загублених душах: розповідає наш спеціальний кореспондент Сергій Снігур. 

В Україні алкоголіків до п’яти мільйонів. У Росії – утричі більше. З наших п’яти мільйонів приблизно третина – це “хроніки”. Тут треба нагадати, що алкоголізм проходить три стадії. Перша – це коли “рука тягнеться”, але пити людина  не вміє, а наслідки – уже помітні неозброєним оком. Друга стадія – на ній-то і з’являється сумнозвісний “абстінентний синдром”, коли постійно виникає бажання випити. Проте кинути ще можна... а ось стадія третя – це уже коли вороття практично немає. Є лише шлях у небуття...  Якщо порівняти кількість захворювань на алкогольні психози, то в України рівень їх зріс майже утричі з 1990-го року. В європейських країнах і Північній Америці споживання спиртного стабільно велике, а Старий Світ взагалі тут є рекордсменом. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, споживання спиртного понад вісім літрів на рік є небезпечним. У нас цей показник – 11-12 літрів, це можна порівняти з такими країнами, як  Австрія – 11,5, Іспанія і Німеччина – майже 13-ть. Не забувайте, втім, що йдеться лише про офіційно продане спиртне: у нас же існує величезний тіньовий ринок алкоголю... 

Пропозицій позбутися алкогольної залежності сьогодні, мабуть, не менше, аніж пропозицій від виробників спиртного. Ми запросили експерта з лікування алкоголізму – фахівця Юлію Яшину, яка вважає, що варто починати з найближчого оточення алкозалежного. 

— Нужно вначале чтобы человек захотел сам, лично, менять свою жизнь. А захотеть ему менять свою жизнь как правило не дает близкое окружение. Это жена, мама, близкие люди, которые спасают его, прикрывают и не позволяют человеку столкнуться непосредственно нос к носу со своей проблемой. Когда я спрашиваю маму 36-ти летнего алкоголика он работает или нет, мама с удивлением говорит – конечно нет.  А на какие средства он живет? – Я обеспечиваю. – А что он ест? – Я кормлю и т.д. Зачем человеку менять свою жизнь и выздоравливать? У него нет проблем. Проблемы есть у мамы, у жены и т.д. Поэтому нужно оставить человека наедине с его проблемой. Искусственно создавать ему трудности, и искусственно не вытаскивать его, не облегчать ему жизнь, и позволить этой плите упасть и придавить его. Чтобы он потом выкарабкался, и сказал – я больше не могу, я хочу выздоравливать, помогите мне, пожалуйста. Вот с этих пор, когда человек сам хочет, можно помогать. 

У дискусії навколо того, як боротися проти алкоголізму, раз-у-раз виникають дві думки: по-перше, “пити треба культурно”, а, по-друге, якщо уже не пити не виходить, то чи не варто обмежитися “слабкими градусами”. Можна навіть назвати цей градус – 23: міцнішим пиво не буває. Однак і пиво теж здатне ввести у залежність: розповідає колега  Ірина Мирончук. 

Пивних алкоголіків в Україні лише за десятиліття стало удвічі більше – їх кількість зростає у міру становлення вітчизняного пивного виробництва. Якщо раніше пивних алкоголіків серед загальної кількості алкозалежних було один-два, то нині – уже кожен десятий. Якщо взяти мегаполіси, то тут “пивоалкоголіків” ще більше – до чверті! При цьому, опитані співвітчизники просто не вважають пиво згубним, а подеколи – і алкогольним напоєм. Хоча, якщо перерахувати “у градуси”, то літр пива міцністю п’ять градусів – це 125 грамів горілки... цілком вистачить, щоб захмеліти. Але міф про м’якість пива, щодня тиражований рекламою, призводить до того, що понад один відсоток українських підлітків віком 12-13-ти років уже регулярно вживає пиво. У віці 14-15-ть років цей відсоток піднімається уже до восьми... 

Рекламу спиртного ми бачимо і чуємо щодня. При цьому, стандартизоване попередження Міністерства охорони здоров’я, навіть вміщене на бігбордах найбільшими літерами, сприймається радше як “тло”, яке просто перестаєш помічати поруч з яскраво-вигадливими запрошеннями випити... Ірина Король – про рекламу та алкозалежність. 

— Когда мы видим в рекламе что употребление пива это норма для проведения досуга, когда мы видим рекламу, которая прямо призывает принять спиртные напитки, то безусловно все это оказывает влияние на людей. Если у человека есть предрасположенность к этому, то он скорее будет воспринимать все эти шаблоны. «Я пью так как все», понимаете? Но со временем мы видим что кто-то, кто пил как все, стал алкоголиком, а кто-то отказался от приема спиртного. В принципе та модель потребления спиртного, которая навязывается нашей рекламой, это именно модель поведения человека, который страдает алкогольной зависимостью. 

Поки що надій на припинення рекламного “бомбардування” нашої свідомості, інтелекту і почуттів не передбачається. А різного роду обмеження постійно наштовхуються на залізно-логічні пояснення: не хочеш – не пий!

Я обіцяла дати слово й альтернативній методиці боротьби проти алкоголізму. Адже існує думка, що алкозалежність – не хвороба власне. Це – погана звичка – і ось цю позицію у нашій програмі обстоює викладач тверезого способу життя Федір Калінчук. 

Мені прийшлось чимало попрацювати над тим, щоб вивчати наркологію, я дивувався чому є наркологи, які самі пропадають від алкоголю, це до речі не новина, і я прийшов до одного цікавого висновку, що алкоголізм це є не хвороба, а шкідлива звичка. Я познайомився із цікавою методикою яка допомагає людям позбутися тих чи інших негативних звичок, яку відпрацювали група російських вчених. І за основу вони взяли методику Ленінградського вченого, Генадія Андрійовича Шичко. Лікувати когось від алкоголізму є неправильним. Людині потрібно створити певні умови, дати їй певну відповідну інформацію, щоб вона могла самостійно сама себе позбавити тих негативних звичок. А в нашому, пропитому, прокуреному, хворому суспільстві, жити тверезо і взагалі бути здоровою людиною – це є велике мистецтво. Багаточисельні методи позбавлення від алкогольної залежності – кодування, віщування, викачування яйцями, - дійсно малоефективні. Тому що людині пропонують стати тверезником-стримаником, людині пропонують не пити. А не пити в нашому суспільстві дуже важко. Тому що всі ж кругом п’ють. 

І ще коротко про препарати від алкоголізму. Найпростіші засоби – це препарати від похмілля. Вони допомагають тим, хто по суті ще не є алкоголіком. Медики стверджують, що усі патентовані засоби зазвичай лише знімають синдром, але не позбавляють залежності. Медики також стверджують, що жоден з існуючих у світі препаратів нездатен вивести спирт з крові – ці рідини надто швидко взаємно всотуються. Навіть якщо не буде запаху, неадекватність поведінки одразу ж помітна. Так що висновки робіть самі... продовжує Федір Калінчук. 

— Як правило люди, які вживають алкоголь, звикають до так званого емоційного сурогату. Це той сурогат, який викликає сама ейфорія, сп’яніння. Людина звикає до тої п’яної радості, і потім їй не властиво радіти на тверезу голову. В принципі в нас взагалі не прийнято ні співати, ні танцювати на тверезу голову. Але ми зараз працюємо над тим, щоб людина ніколи того не робила. Ну для чого починати вживати алкоголь, палити цигарки, щоб потім втратити здоров’я, втратити багато чого в житті, втратити навіть ту тверезу радість, а потім шукати як би її повернути назад? Ось чому ми зараз працюємо профілактично в цьому плані, тому що мистецтво тверезого, здорового способу життя властиво, це природно для людини.

 
Україна, 01023, Київ, вул. Леоніда Первомайського 9А Тел/факс (380 44) 234 93 64, 234 84 02