ПОШУК:

РАДІОПЕРЕДАЧІ

11.10.07 БЕЗРОБІТТЯ

Пам’ятаєте, як було за “більшовиків”? У магазинах порожньо, але на столах аж ломилося! Ніхто не працював – але безробіття не було... Знаєте, коли починаєш заглиблюватися у тему, виникає враження, що ми й досі не вийшли з обійм старого режиму!

Не дай Боже комусь пізнати на собі безробіття в його класичному сенсі: це коли грошей немає, так само, як і надії. Але “класика” - то не про Україну. У нас, як виявилося, є власний шлях...

Почнімо, звісно, зі статистики – хто, де, як скільки. Якщо у вас немає роботи, ви можете завітати до одного з державних центрів зайнятості.  Ми з вами теж завітаємо: за допомогою нашої херсонської колеги Ксенії Станіславської. 

— Донедавна Херсонський міський центр зайнятості розташовувався в орендованих приміщеннях не пристосованих до роботи з клієнтами. Та й умови обласного бажали кращого. У 2003 році було прийнято рішення про створення об’єднаного центру зайнятості.  В новому будинку праці створено стандартизовані сектори: довідково-інформаційний, сектор самостійного пошуку вакансій, профінформаційний, сектор підбору роботи, сектор активної підтримки безробітних та по роботі з роботодавцями. Як стверджує статистика, на разі чисельність осіб, працевлаштованих за направленням центру зайнятості області порівняно з відповідним періодом минулого року збільшилася майже на чверть. Будівництво нових приміщень з метою об’єднання у великих містах під одним дахом регіонального та міського центрів зайнятості передбачена державною програмою. Крім Херсона такі центри зайнятості до кінця поточного року мають відкритися в Одесі та Львові.

Втім, загалом - диво: і центр є, і роботу запропонують... а кому? Статистика без коментарів – розповідає колега Ірина Мирончук. 

Держкомстат дуже довго вважав “безробітними” лише тих, хто особисто з’явився до центрів служби зайнятості і став на офіційний облік. Решта, як ви розумієте, вважалася працюючими – за мовчазною згодою. І буквально до останнього часу Міжнародна організація праці критикувала Україну. У цивілізованому світі кількість безробітних давно рахують, виходячи з опитувань працездатних “контингентів” – і що більша кількість опитаних, то інформація ближча до істини. Після опитування, що охопило майже 60-т тисяч людей, рівень безробіття в Україні офіційно зріс цього року удвічі... бачите, які дива робить статистика! Тепер можна порівняти наші дані із зарубіжними. Якщо у нас було – 4%, тепер – менше семи з половиною, то у Польщі – понад 13-ть, а у деяких галузях доходило до 20 %. А дані можуть бути ще більшими: демографи дописують до уже офіційно визнаних семи з половиною відсотків три мільйони зайнятих у присадибних господарствах, вони за міжнародними методиками теж вважаються безробітними. Хоча за умов розвиненого фермерства там такого “контингенту” просто не існує! Варто ще додати наших заробітчан, яких теж порахувати ніяк не можуть... 

Тут доведеться дещо пояснити. Ті 3-5-7 мільйонів працездатних українців, які виїхали за кордон на роботу, у нас – безробітні, хоча там вони працюють понаднормово, іноді – чи не як раби на плантаціях. Ось що пояснила нам завідуюча сектором соціально-демографічної політики Національного інституту стратегічних досліджень Ольга Піщуліна... 

Наши граждане уезжают, поскольку тут они просто не могут найти работу, которая бы позволила им адекватно содержать свои семьи. Причем уезжают люди, как правило, высококвалифицированные. Проблема заключается в том, что за рубежом люди теряют свою квалификацию. У нас отсутствует программы переквалификации и привлечения специалистов. 

Поки що, нагадаю, ми будемо говорити про безробіття в Україні у рамках звичної нам картини - “традиційної моделі”. Тобто, усі знають, що безробітні є, комітет статистики чогось там не дописує, відтак треба безробітним допомогти знайти роботу. Але ж центри зайнятості не гарантують працевлаштування. Крім того, важко навіть помітити ті здобутки, якими може похвалитися наша держава: ситуацію досліджував наш спеціальний кореспондент Леонід Юрченко. 

В Україні існує закон, який передбачає обов’язкове страхування на випадок безробіття. Такі закони існують і у цивілізованих країнах. Але перше ж ознайомлення із законом знову дивує: фактично його можна поширити лише на тих, хто вчасно зареєструвався або втратив роботу... Як цікаво усе виходить: аби отримати страховку на випадок безробіття, треба уже десь працювати…

Допомога з безробіття за законом становить половину середньої зарплати на попередньому місці роботи... знову ж таки: а якщо такого місця не було? А чи можна прожити на половину від, приміром, тисячі гривень, що втім вважається в Україні цілком нормальним заробітком? Щоправда, є положення, які захищають права молодих людей: їм мають виплачувати дві третини мінімальної заробітної плати... хтось колись пробував прожити на нашу мінімальну зарплату? І усе це багатство виплачуватимуть не більше року. До речі, а звідки гроші? Існує у нас такий Фонд загальнообов’язкового страхування на випадок безробіття. Він поповнюється наймачами... і, як це не дивно, самими безробітними... поки вони ще працювали. Відсоток виплат до фонду постійно зменшується, оскільки підприємці стогнуть під тягарем різноманітних податків. У результаті: відсоток виплат до пенсійного фонду більший, ніж на потенційних безробітних. Тобто, якщо ви уже своє відпрацювали – щось отримаєте , а поки руки, ноги і голова ще функціонують – ваша зарплата може бути такою, що вигідніше вважатися безробітним, отримувати допомогу, а самому підробляти “на конверт”.

Державні служби зайнятості попри широку рекламу їх діяльності не надто популярні. До них звертаються люди найменш кваліфіковані, які уже самостійно нічого не можуть знайти. Але в Україні існують і структури, які працюють у цілком сучасному, цивілізованому річищі – це рекрутингові агентства. Нашим експертом буде директор агенції “Домопога” Катерина Скибська. Чим же відрізняються  такі агентства від державних центрів зайнятості?

— Это разные организации. У центров занятости есть список вакансий, которые они предоставляют кандидату, который ищет работу, после чего он обращается в эти компании. В данном случае мы не предоставляем кандидату список никаких вакансий. Мы являемся посредником между клиентом и кандидатом. Поэтому мы берем на себя функцию его оценить, проверить рекомендации и создать собственный формат резюме. Мы связующее звено между кандидатом и клиентом.

Можливо, різницю ви ще не вхопили: головне, що варто запам’ятати: “біржа праці”, фінансована державою, обслуговує безробітного, а рекрутинг – роботодавця.

— Нашими клиентами являются крупные компании, которые обращаются к нам за поиском подбора персонала. Сначала мы проводим телефонную оценку критических требований: наличие высшего образования, владение иностранными языками, необходимый опыт работы на данной должности и т.д. Если по итогам телефонного интервью кандидат соответствует критическим требованиям, мы приглашаем его на личное собеседование.  И после этого консультант приходит к какому-то решению, то есть подходит ли кандидат на данную вакансию или нет. После этого мы обязательно проверяем независимые рекомендации относительно этого кандидата. Если рекомендации отрицательные, то данного кандидата не заявляем.

А знайти сьогодні фахівця певної кваліфікації, з досвідом і бажанням працювати... трохи пізніше ми спробуємо довести, дуже важко!

— Если бы найти специалиста было бы легко и просто, то, наверное, компании бы не обращались к нам за помощью. Они размещали бы объявления в газеты или Интернет и сами бы  рассматривали многочисленные резюме. На самом деле найти действительно квалифицированного специалиста нелегко, учитывая, что сейчас еще и повышаются требования у компаний. Может требоваться обязательно наличие высшего профессионального образования, опыт работы не менее двух лет в какой-нибудь другой компании, с интересным направлением, необходимым оборудованием, знаниями, тренингами. А также знание иностранных языков, что тоже усложняет поиск, поскольку не настолько много людей знает иностранные языки и поддерживает уровень знания языка.

Нарешті ми дійшли до того, що можна назвати “нетрадиційним поглядом” на безробіття в Україні. Якщо точніше і коректніше, цей погляд серед експертів не є новим і не вважається чимось несподіваним. Просто ми здебільшого не знаємо, каже Ольга Піщуліна, що справжнього безробіття в Україні поки не було...

— Рынки труда не только в Украине, но во многих пост советских странах пошли по иному пути. Основными проблемами были не выплата заработной платы и снижение оплаты труда. На сегодняшний день статистика показывает, что имеется колоссальная потребность в рабочей силе. Например, в медицине потребность в работниках удовлетворена только на только на 1/3. Промышленность и бизнес страдают от нехватки квалифицированных работников. При этом государственные программы в большей степени направлены на преодоление безработицы. На самом деле необходима очень острая реструктуризация. Если пройдет такая реструктуризация, формирование новых инновационных форм развития, тогда возможно действительно разрешение этой проблемы. Пока что об этом речь не идет, и на сегодняшний день люди просто не хотят работать скажем за 700, 800 или 1000 гривен.

У нас власний шлях: робота за половинну зарплату у півсили, бо тиск на ринку праці – той самий тиск, який і змушує середнього європейця, а особливо північноамериканця, витискати із себе усе, аби тільки “найнятися” - такий тиск в Україні відсутній. На що ж нам варто сподіватися?

— По прогнозам можно сказать, что в ближайшее время нас ожидает колоссальный дефицит труда. Во-первых, у нас отрицательная демографическое сальдо. У нас демографический состав теряет каждый месяц по 25 тыс. человек. Второй фактор – это очень высокий уровень миграции.  Государству необходимо определиться с моделью развития – либо мы социальное государство, либо либеральное рыночное. От этого будут зависеть все ситуативные и финансовые механизмы, которые будут задействованы для реализации этой модели.

 
Україна, 01023, Київ, вул. Леоніда Первомайського 9А Тел/факс (380 44) 234 93 64, 234 84 02