ПОШУК:

РАДІОПЕРЕДАЧІ

04.10.07 АДАПТАЦІЯ КОЛИШНІХ В’ЯЗНІВ

Пушкін знав, що його друзів-декабристів "свобода зустріне радісно біля входу". А біля виходу з вітчизняних колоній і в'язниць колишнього в'язня радо не зустрічають. Більше того: можуть просто ніяк не зустріти...Куди піти колишньому в'язневі? Як знайти роботу і як відновити родинні і соціальні зв'язки?
То яка свобода зустріне з цього боку грат? Мільйони наших співвітчизників пройшли через це - тут і колишні в'язні, і їхні родичі, а також люди, які мають якось реагувати на появу в їхньому подвір'ї, під'їзді, сусідній квартирі звільнених. Свобода - чи готові до неї люди, які просиділи роки у неволі: ось що розповіла спеціально для нашої програми Тетяна Яблонська, юрист Українсько-американського бюро захисту прав людини.

- Людину до свободи, яку вона втратила перебуваючи за гратами, треба готувати. Щоб вона повернулась і не вчинила повторний злочин потрібна робота всього суспільства, а не лише Департаменту з виконання покарань. Сьогодні дуже важко знайти шматок хліба людині без професії, якщо вона при цьому ще й втратила зв'язки із сім'єю і не має нікого на волі, хто може підставити плече. Зруйнувавши систему гуртожитків, заводів, фабрик, які в нас були, ми позбавили цих людей можливості знайти своє місце в суспільстві. Потрібно будувати спеціальні будинки, так би мовити «на півдорозі», де люди, вийшовши з-за грат, могли б знайти собі житло та підтримку, де їм допомогли б здобути професію та знайти роботу.

Вихід на свободу для колишнього ув'язненого - це лише перший крок. Та й "свобода" ця виявляється обмеженою, оскільки гласно чи негласно, але продовжує діяти система нагляду за звільненими: розповідає наш спеціальний кореспондент Сергій Снігур.

- Адміністративний нагляд за "зеками" - винахід радянської репресивної машини. З того часу, як усю систему відбування покарання передали з Міністерства внутрішніх справ до Мністерства юстиції, утворився певний "вакуум". Наглядати чи не наглядати - не питання, проблема у тому, щоб "нагляд" не перетворювався на постійне "підглядання". За тими пропозиціями, які час від часу потрапляють до відкритої преси, досі не вирішено - чи варто наглядати за усіма колишніми ув'язненими, чи тільки за тими, які у місцях позбавлення волі характеризувалися "потенційно-асоціальною поведінкою" - простіше кажучи, за тими, хто здатен ще раз піти на злочин. Але навіть таким колишнім в'язням за законом не заборонено вільно змінювати місце проживання, працевлаштовуватися, брати участь у політичному житті. До речі, підприємство, яке відмовляє колишньому в'язневі у праві влаштуватися на роботу лише з тієї причини, що людина "відсиділа" - офіційно вважатиметься порушником законодавства про працю. Покарання за це - адміністративний арешт. Щоправда довести таку справу до суду важко... Правозахисники вважають, що здійснення нагляду доречне, тим більше, що подібні схеми існують у багатьох країнах. Але головне - повернути колишнього в'язня у сім'ю і суспільство...

Суспільство тим часом звикло до відторгнення колишніх в'язнів - так простіше, аніж спробувати знову їх інтегрувати. Наталя Шкуратова, консультант Українського фонду іноваційних програм - детальніше.

- В суспільстві існує упередження, що якщо людина вже була в місцях позбавлення волі, то це означає, що вона вже ні на що не здатна, з нею не можна спілкуватись, у неї тільки один шлях - знов у місця позбавлення волі. Але ж насправді це не так. Насправді, такі люди потребують підтримки і часу, щоб зорієнтуватися і відновити колишні зв'язки. В нас є група взаємопідтримки таких людей, які створили невеличкий клуб. Вони там спілкуються, один одного підтримують, щоб швидше адаптуватися. Їх не розуміють власні діти, дружини і матері. Деякі соромляться, того що людина, член сім'ї був в місцях позбавлення волі. І тому в нашому центрі є послуги і для сімей.

Починати повернення колишнього в'язня до нормального життя треба уже з колонії чи в'язниці. Інакше перший день свободи може перетворитися на продовження "строку". Тетяна Яблонська:

- Нещодавно я була у 119-й колонії, це Мартусовка Бориспільського району, на виставі театру «Постскріптум», під керуванням Володимира Сокола. Театр складається з колишніх в'язнів та їх дружин. Спектакль, що вони презентували, називався «Євангеліє від каторжанина». У залі було присутні дуже багато в'язнів, які відбувають покарання у цій колонії. Я бачила їх обличчя. Я бачила просвітлення після того, коли керуючий цим театром розповів про долю кожного з своїх підопічних. Хто вібув 8, хто 13, хто 5 років... за крадіжку, за вбивство, за вживання наркотиків. Але всі вони, вийшовши з-за грат, знайшли свій шлях - шлях нормального життя, нормальних людей у суспільстві.

Правозахисники - перші, а іноді - чи не єдині, хто опікується долею колишніх в'язнів. Втім, доведеться дещо нагадати: одна з наших програм була присвячена пробації - службі, якої у нас ще не існує, принаймні, у тих масштабах, які потребуються для ресоціалізації: розповідає колега Наталка Козачинська

- В Європейському Союзі рівень рецидиву більший, ніж у нас. Серед українських в'язнів повторно закон порушує третина, тоді як у країнах Євросоюзу цей показник значно більший - 60-80%. Але в Європі немає такого "тюремного населення", як у нас! Фактично чи не єдине, чим може забезпечити міліцейська система колишнього в'язня - це видати новий паспорт. Але їм потрібен не лише документ: потрібна робота, житло і спокій. Та сама пробація, до якої доводиться раз-у-раз повертатися, це не просто нагляд, а радше допомога. Наприклад, у Великобританії служба пробації - перше відомство, яке займається правопорушником. Фахівці вивчають не просто "анкетні дані", а особисто знайомляться з в'язнем - колишнім в'язнем! - і навіть з підсудним. Іноді суддя може замінити покарання у вигляді позбавлення волі на інше, якщо служба пробації це радить. А коли уже "сів", то до людини приходять регулярно, цікавляться - яка робота до вподоби, чи бажає змінити профіль. Після звільнення колишньому в'язневі запропонують готове місце роботи. Тобто, йдеться не про нагляд, а про опіку, допомогу у поверненні до суспільства.

Благодійність - ось що може поки запропонувати суспільство колишньому в'язневі. Це, знаєте, теж немало - розповідає Ніна Новицька, президент фонду "Здоров'я і розвиток нації".

- В Писании сказано - я был в темнице и вы пришли ко мне. Мы посещаем их в колониях, помогаем им материально одеждой, обувью, продуктами питания, ведем переписку. Нам очень помогают в церкви. Люди чувствуют, что они не одиноки. И даже если от них даже отказались родные, то они знают, что есть люди, которые за них молятся, которые помнят о них, которые приезжают к ним. У нас ведется очень большая работа в житомирской колонии, в Сумской, Черкасской областях. Мы посещаем и женские колонии. Помогаем восстанавливать документы, трудоустраиваем, с жильем помогаем. Среди наших бывших клиентов есть очень много людей, которые работают, занимают достаточно высокие должности, становятся бизнесменами, создают семьи, рожают детей. Живут счастливой жизнью и даже порой забывают о том, что с ними произошло.

Створено уже в Україні і спеціальні центри, які допомагають повернути колишньому в'язневі соціальний статус. Про такі проекти - Наталя Шкуратова.

- У Харкові підтримано ініціативу соціальної служби у справах сім'ї та молоді, яка запропонувала проект створення центру ресоціалізації та адаптації людей, які повернулися з місць позбавлення волі. Вже створено базу, навчений персонал, закуплене обладнання, відремонтоване приміщення. Також ми займаємось дітьми, які утримувались в місцях позбавлення волі, в колоніях в Дніпропетровській області, місто Павлоград. Там запроваджено програму підготовки до виходу з колонії. Ми сподіваємося що ця програма теж буде успішною, оскільки існує дуже великий відсоток дітей, які повертаються з колонії і скоюють злочини повторно.

Починається свобода з найпростішого: перша вільна зарплатня: вільна, тобто, зароблена за власним бажанням, а не з примусу... Ніна Новицька розповідає.

- В районе Козельца есть реабилитационный центр, куда при желании могут приехать осужденные, которые освободились. Мы их трудоустраиваем - там есть работа на пилораме, в сельском хозяйстве. Также мы предоставляем жилье. Они получают хорошую зарплату. Мы никого не держим силой, не отнимаем документы. Мы можем ходатайствовать о том, чтобы человека освободили условно досрочно. Мы как бы выступаем гарантами и после того, как человек по нашему ходатайству выходит, мы его дальше патронируем и отвечаем за этого человека.

 
Україна, 01023, Київ, вул. Леоніда Первомайського 9А Тел/факс (380 44) 234 93 64, 234 84 02