ПОШУК:

РАДІОПЕРЕДАЧІ

27.09.07 ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ

Арістотель казав, що люди не можуть бути рівними, а повинні сперечатись за місце під сонцем. Платон казав, що рівних взагалі бути не може - як кому пощастить народитися. Згодом мислителі дійшли принципу "рівні, але різні"... і усі ці платони-арістотелі говорили і писали про чоловіків!
Жінку за старих часів взагалі за людину не вважали. Свого часу один з церковних соборів визнав за жінкою право мати душу - тобто, вважатися власне людиною, але більшістю лише в ОДИН голос.
На наше щастя, ми таки дожили до такого часу, коли противники рівності або в явній меншості, або відкрито своїх поглядів не висловлюють. Але це не означає, що усі "ми" рівні. Навіть якщо офіційно і рівноправні... Відома співачка і політик Оксана Білозір переконана, що гендерна нерівність - це явище для України типове.

- Українська жінка сьогодні в Україні має принизливо низький соціальний статус. Треба захищати права жінки, підняти її соціальний статус і забезпечити доступ до участі у розбудові держави. Жінка має мати можливість бути там, де розподіляються матеріальні блага нашої держави, а також мати можливість отримати високу зарплату. Сьогодні жінки не потрапляють на високі посади, де є висока заробітна платня і відповідні соціальні пільги.

Свого часу законопроект про рівні права і рівні можливості чоловіка і жінки навіть в першому читанні не був підтриманий в парламенті. Це тема окремої розмови, але спочатку подивимося на проблему очима фактів: розповідає колега Наталка Козачинська.

- З майже двохсот країн світу Україна посідає лише 152-е місце за представництвом жінок в парламенті. Існує високий відсоток жінок лише на другорядних ролях в органах управління. Україну у цій сфері випереджають не лише найрозвиненіші світові країни, а й такі країни, як Білорусь, Туркменістан, Мозамбік, В'єтнам, Уганда, Намібія, Джібуті. Загальна статистика свідчить, що бідність в Україні і трудова міграція мають "жіноче обличчя". В окремих регіонах України майже повністю знищений жіночий ресурс. Втім, вітчизняна гендерна нерівність теж має своє специфічне обличчя. Практично ліквідовано те, що можна назвати нерівністю в освіті - навіть навпаки, учениць, студенток, вчительок і "менеджерок освіти" у нас значно більше за "чоловічий контингент". Українські жінки навчають, лікують та обслуговують.

Однак жінки усе владніше претендують на рівність в усіх галузях... можливо, термін "претендують" не зовсім відповідає суті справи: вони мають на це право. Але щойно змінюється розподіл ролей у суспільстві - одразу ж поборники гендерної рівності наштовхуються на опір - наш наступний експерт - фахівець з гендерних питань Дмитро Долецький.

- Жінки краще пристосовуються до соціально-економічних змін в державі, та й в світі. І це викликає цілу низку соціально-психологічних проблем в чоловіків. Вони намагаються довести, що вони є головними шляхом насильства, шляхом агресивної статевої поведінки. Гендерне насильство, це не лише насильство в сім'ї. Скажімо, на роботі до жінки можуть ставитися гірше, тому що вона жінка.

Гендерна рівність - значною мірою є проблемою відповідальності сторін "гендерного балансу". Як вважає Дмитро Долецький, зміни відбуваються - і ці зміни болючі для обох сторін...

- Статистика на разі свідчить що в Україні жінок на 3,6 млн. більше ніж чоловіків. І жінки живуть на 12 років довше, ніж чоловіки. Жінки є більш здоровими - чоловіки складають більшість в усіх, без винятку, групах ризику соціально-детермінованих хвороб. Коли ми говоримо про гендерний баланс, про гендерну рівність, чомусь перш за все ми маємо на увазі захист політичних прав жінок. Ми забуваємо про трохи інший аспект. На разі в Україні, як і в більшості країн, складається ситуація, коли такі питання як статеве та репродуктивне здоров'я, питання планування сім'ї, питання здоров'я сім'ї, вважаються «жіночими питаннями». Ця позиція, є неприйнятною для подальшого розвитку суспільства, для подальшого розвитку держави.

Кажуть, якщо палиця - крива, то її "виправити" можна хіба що сильно нахиливши у протилежний бік. Як гарантувати жінці місце у політиці? Політика, як відомо, справа брудна... то чи варто жінці йти у політику? Ми запросили до розмови ще одну "політичну даму" - Людмилу Кириченко.

- Я считаю, что женщина обязательно должна идти в политику. Женщины активнее, и образованных женщин у нас больше, нежели мужчин. Женщина отвечает и за воспитание детей, и за работу. Поэтому «выход» в политику для нее естественен, она проецирует то, что она переживает, на политику. Я вас уверяю, у нас сегодня намного больше достойных женщин, чем 30% для парламента, и тот мизерный процент женщин в Верховной Раде, который есть сегодня, недопустим.

А чоловіки пустять в Парламент третину жінок?

- Женщины такой народ, что вряд ли они будут спрашивать. И, конечно, они пойдут во власть - это однозначно. И думаю, что от этого, прежде всего, выиграет государство.

Але нам це поки не загрожує! Особливо, якщо послухати "активних" жінок - ось як Катерину Ващук. Пам'ятаєте, як обговорювався закон про забезпечення рівності прав жінок і чоловіків. Коли читаєш стенограму обговорення - просто сльози радості на очах. Всі все розуміли, співчували і як молотом по голові - результат голосування: " Не пройшло"...

- Знаєте, ще довго чоловіки не пускатимуть жінку в політику. Така тенденція останніх років. Жінку вперед відсилають туди, де важче. Раніше жінок-керівників господарств були одиниці, тепер - сотні. Коли стало дуже економічно важко сім'ям, коли скорочувались робочі місця, в якийсь період чоловіки розгубились, правда? Хто пішов на базари, хто поїхав з величезними сумками-„кравчучками" тягати все це? Жінки. Хто сьогодні більше працює за кордоном, заробляючи гроші, щоб вивчити своїх дітей? Жінки. Туди нас пускають, а в політику - ні.

Відтак, треба якось спробувати обрати "середній шлях": щось середнє між гендерною дискримінацією і хворобливою гендерною політкоректністю. Наш наступний експерт - Катерина Левченко, президент міжнародного центру «Ла-Страда Україна».

- В кожній країні є свої культурні особливості, і своя ситуація по зайнятості. Хоча зараз закони все більше уніфікуються, тому що є вимоги і Ради Європи і вимоги ЄС. Але потрібно сказати, що в усіх країнах, які ми називаємо розвиненими, відсоток жінок, залучених до сфери суспільної праці, значно менший, ніж в Україні. В Україні це залишилось як наслідок Радянських часів.

Гендерна рівність, між іншим, передбачає і рівні можливості у тих сферах, які традиційно вважалися жіночими. Виховання дітей і догляд за ними уже не є цілком жіночою справою, каже пані Левченко.

- Є країни, в яких у декретну відпустку йдуть не тільки жінки, а й чоловіки. Першими такі закони прийняли скандинавські країни, і сьогодні вони не надають повну оплачувану відпустку в тому разі, якщо чоловік або жінка хоча би частково не відбули цю відпустку.

Наостанок - якою жінка постає «на очах». На екранах і шпальтах жінка - або домогосподарка, заклопотана «по самі вуха», з відром і ганчіркою, або «сексуальна модель». Нещодавно спалахнув скандал навколо реклами фірми «Дольче-Габбана», на плакатах якої зображена модель. Вона лежить на підлозі в оточенні кількох напівоголених чоловіків, один з яких схилився над дівчиною і тримає її за руки. В Італії цю рекламу заборонили, оскільки, за висновками Комітету з реклами вона являє собою «зображення жінки в принизливому становищі, фактично як об'єкт «чоловічого свавілля», а Сенат Італії заявив, що ця реклама фактично підбурює до колективного зґвалтування. Ми запросили до розмови Ліку Роман - «Міс Україна 2007»: вона точно знається на проблемі...

- Я категорически отрицательно отношусь к использованию девушек в рекламе в каких-то открытых, обнаженных или полуобнаженных вариантах. Это унижает достоинство каждой девушки. Это мое личное мнение. Хотя сейчас шоу-бизнес направлен именно на такое использование женской красоты.

 
Україна, 01023, Київ, вул. Леоніда Первомайського 9А Тел/факс (380 44) 234 93 64, 234 84 02