ПОШУК:

РАДІОПЕРЕДАЧІ

31.07.07 НАСИЛЬСТВО В СІМ’Ї: ДЕ ШУКАТИ ПРИТУЛКУ?

"Б'є - значить любить"... цю безсмертну фразу чули не один раз... Насильство у сім'ї - це як варварство, спотворені почуття і суспільна нерівність. І страждають насаперед жінки... Як же врятуватися? Якщо у родині погано - то не щастить в усьому. Доведено статистично і фахівці вказують на винятки... як на винятки. Ми вирішили розвинути і продовжити тему домашнього насильства - з погляду психолога, соціолога і тих, кому доводиться мати справу з жертвами...
Почнемо з нас самих. З тих глибинних, психологічних причин, які штовхають одну людину на приниження гідності іншої людини. На порушення права іншої людини бути рівною. З того, як люди одні стають жертвами, а інші... втім, краще про це говорить наш експерт - психолог Центру роботи з жінками Київської міської держадміністрації Світлана Бернадіна.

- Почему-то изначально сложились стереотипы, что женщина должна обслуживать семью, должна больше внимания уделять быту, она хранительница семейного очага и занимает вторые роли в семье. И если она ставит перед собой такие цели как, например, получить образование или сделать карьеру, то не всегда встречает понимание со стороны своего мужа. Это одна из причин психологического насилия.
Насилие бывает разных видов: сексуальное, психологическое, экономическое, физическое и т.д. Чаще всего в наших семьях возникает именно психологическое насилие - когда супруги, независимо от того сколько лет он прожили вместе, не ищут пути взаимопонимания. Если женщина хочет реализовать себя как личность, как специалист или даже как политик, то она не всегда встречает поддержку членов своей семьи. Чаще всего вопросы психологического насилия возникают, когда речь идет о втором браке, и если муж старше жены. У девушки может быть первый брак, у мужчины это второй брак, и он пытается ограничить ее какими-то определенными рамками: ограничивает общение с друзьями, ограничивает ее возможности в реализации себя, в том числе в обучении, работе и т.д.
Как же выходить из этой ситуации? Безусловно, я всегда считаю что нужно идти по пути взаимопонимания и компромиссного решения. Для этого надо подготовиться и сесть за стол переговоров, то есть через диалог супругов, через диалог партнеров. Если мы друг друга уважаем, если мы дорожим чем-то в семье или в партнерских отношениях, мы безусловно найдем какое-то компромиссное решение, для того чтобы оно было обоюдно принятым, обоюдно удобным.

Те, що ми звикли називати гендерною нерівністю починається на родинному полі. Кажуть, це такий собі "майданчик", на якому опрацьовуються усі можливі методи узаконення соціальної, політичної та економічної нерівності... Що ми про це знаємо - якщо здебільшого домашнє насильство чиниться за зачиненими дверима, залишається слізьми, світові невидими? Деякі результати наукових досліджень опрацювала колега Наталка Козачинська.

- Вони мучаються і караються. Якщо у родині б'ють і принижують, то і на роботі порядку не буде. Дослідники з університету американського штату Арканзас спеціально вивчали вплив домашнього насильства на «офісні рейтинги» - тобто, успішність роботи службовців. Страждалиці від сімейних проблем не можуть заспокоїтися і на роботі - результат: значно менші успіхи, значно менші заробітки і у перспективі звільнення. У нас якось не прийнято рахувати усе у гривнях і робочих годинах, а прагматичні американці підрахували: жінки-жертви у страхових і транспортних компаніях та навчальних установах витрачають на відновлення від «хатніх страхів» дотатково 249 робочих годин на рік. Ви мабуть теж знаєте жінок, які не працюють, а намагаються якось «прибрати» сліди домашнього насильства, заспокоїти почуття і зрештою - просто поговорити з подругами... Шефи зазвичай незадоволені і лише зміцнюються у своїх переконаннях, що на це місце краще було б взяти чоловіка...

Але певні методи протидії уже зявилися, на жаль, не у нас. В Україні ж поки може лише виникнути дискусія про можливість звільнення з роботи вагітної жінки, яка з погляду шефа-трудоголіка нічим не краща за дружину, яку удома б'є чоловік: вони втрачають дорогоцінний робочий час! Як у розвинених країнах намагаються попередити домашнє насильство - спеціально для нашої програми експерт центру «Ла-Страда Україна» Мар'яна Євсюкова.

- Зараз більшість європейських та інших розвинених країн (таких як США та Канада) вже впровадили законодавство в сфері попередження насильства в сімї, яке захищає жертву насильства в сімї. Найчастіше за все, на жаль, жертвами є жінки та діти. Основні нормативно-правові документи базуються на Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок, в якій закладені основні принципи протидії домашньому насильству, яке є проявом дискримінації стосовно жінок.
Якщо трапляється насильство в сімї, то діють органи міліції (поліції), або прокуратури, які відразу повинні реагувати на такі випадки. Існує система притулків - закладів, які надають допомогу потерпілим від насильства в сім'ї. Але це стосується не лише жінок. Також ведеться велика робота з тією стороною яка чинить це насильство. Існують соціальні корекційні, психологічні програми, виправлення ситуацій, зміни поведінки в сімї. І завдяки цим програмам ситуація поліпшується, і люди, які чинять насильство, перестають його коїти. Таким чином в кожній конкретній сім'ї налагоджується психологічний клімат.

Зцілення від домашнього насильства - справа тривала і складна. Хто і як цим займається? Хто повинен займатися? Яким буває домашнє насильство? - Запитань безліч.
Ми почали з того, що ми в Україні звикли, що жінок б'ють... це жахливо, але ми таки звикли! Світлана Бернадіна, психолог.

- Претензии, упреки, критика, придирчивость, это тоже насилие. Никто никому не давал права унижать другого человека. Возможно, конечно, есть семьи, где это общепринято, и действительно после такого конфликта они друг друга больше любят - каждая семья для себя выбирает тот сценарий семейной жизни, который ее устраивает. Может быть, действительно есть семьи, где после бурного застолья, потом бурной драки и скандала - очень теплые отношения в постели. Но с другой стороны мы в этот мир приходим свободными личностями с человеческим достоинством, и никому не дано право подрывать это достоинство.

Найчастіше проблема якщо не замовчується, то принаймні обговорюється недостатньо активно. А тим часом, публічне винесення проблеми на огляд - чи не найкраща гарантія проти повторення? Принаймні, на думку Мар'яни Євсюкової, варто придивитися до іноземного досвіду.

- За кордоном проходить велика соціальна компанія стосовно протидії насильства в сімї. В громадському транспорті, в лікарнях, на залізницях, на станціях метро - усюди розміщені плакати, біг борди, постери, сіті лайти, просто лежать листівки та брошури з інформацією про насильство в сімї, з інформацією про те, що так не повинно бути, із закликами звертатися до компетентних органів при виникненні такої ситуації. Звертатися потрібно до правоохоронних органів, які мають реагувати на такі ситуації; органів охорони здоровя, якщо це стосується побиття, фізичного насильства; до гарячих ліній з питань запобігання насильства в сімї (до речі, у Великобританії, у кожному регіоні, у кожному графстві існують гарячі лінії, на які можна дзвонити і отримати консультацію, де дають конкретні поради - як в таких ситуаціях треба себе поводити); також звичайно у притулки, де може перебувати жертва насильства в сімї, якщо вона хоче піти з дому.
Що відрізняє нашу країну від інших країн, в яких вже є певна історія такого законодавства і боротьби з насильством в сімї? В більшості європейських країн, з сім'ї вилучають не жертву насильства в сімї, а саме кривдника. А жертва насильства в сім'ї залишається в себе вдома . Мабуть треба запозичити такий досвід іноземних країн, і спробувати його пристосувати до нашого суспільства, в Україні.

І ще фахівці попереджають про загрозу відтворення атмосфери насильства. Били у минулих поколіннях, б'ють сьогодні... то що - битимуть і надалі? Представниця фундації «Ла Страда» Катерина Черепаха, директор соціальних програм - про необхідність розірвати це коло зла.

- Дитина бачить стосунки між батьками або членами родини, які проектують стереотипи поведінки. Дитяча психіка є чутливою до сприйняття, в цей період саме вона формується. Тому в подальшому житті діти переносять ті моделі поведінки, які бачили на телебаченні або в своїй родині, в своєму соціальному оточенні.

Порятунок можливий - але цим повинна займатися не сама міліція... поліція... чи навіть сусіди, які ламають двері, коли крики побитих стають уже занадто гучними. Порятунок можливий і навіть бажаний. Саме по собі обговорення проблеми домашнього насильства - метод недостатній, якщо немає місця, де можна від нього врятуватися. У Деснянському районі столиці створено притулок для жінок, які стали жертвами - спеціально для нашої програми Катерина Голівець, директор притулку.

- Серед жінок, які звертаються до нас, є насамперед ті жінки, які потерпають від насильства в усіх його проявах. Насильства як такого в чистому вигляді не існує. Фізичне насильство обов'язково супроводжується і психологічним насильством. Жінки, перш ніж поступити до нас в притулок, повинні пройти певну процедуру. Насамперед вони приходять на консультацію до юриста, до психолога.
Тут жінки можуть прийти до тями, проаналізувати що сталося, проаналізувати ситуацію. Крім того, вони можуть отримати допомогу фахівців при зверненні в усі відповідні інстанції, медичний нагляд і певну матеріальну допомогу.

А в які ж умови потрапляють жертви домашнього насильства... втім, відповідь на це запитання - буквально за хвилину. Ще трохи про зарубіжний досвід - розповідає наш кореспондент Ірина Шерихай.

- Ми весь час говоримо про жертв, а чи не варто підійти з іншого боку: подумали у Массачусетсі і створили центр психосоціальної допомоги чоловікам, які б'ють своїх дружин. У нас поки до такого руки не дійшли: здебільшого руки доходять до арешту «насильників», а ніяк не до того, щоб якось скоригувати їхню поведінку. У Техасі існує професія - адвокат у справах насильства у побуті, і ось одна з експертів у цій галузі, Сара Бьюел, вважає, що ні в якому разі неможна розглядати домашнє насильство, як явище побутове: це є злочин! В Європі, зокрема у скандинавських країнах, видаються спеціальні посібники для поліцейських, яким першими доводиться зіштовхуватися з подібними випадками. Організовуються спеціальні центри волонтерів: вони допомагають усім - і жертвам, і винним. Перевага віддається колишнім співробітникам поліції - відставникам з великим досвідом. І навіть таких добровольців ретельно перевіряють: вони не повинні жити у родинах, де колись фіксувалися випадки домашнього насильства, не пити, не вживати наркотиків, а також пройти обов'язковий сімейний тренінг.

В які умови потрапляє жертва насильства у притулку? І чи не трапиться так, що чоловік прийде забирати дружину... щоб її знову побити: продовжує розповідати Катерина Голівець.

- В притулку створені всі необхідні умови для проживання, відпочинку, реабілітації. Наша допомога базується на чітких принципах. Насамперед на принципі конфіденційності. Ми не розголошуємо ту інформацію яка нам стала відомою в процесі роботи з жінкою. Перебування в гуртожитку, і та проблема з якою вона до нас звернулася, є суто конфіденційними. Тобто, чоловік не може дізнатися де знаходиться жінка, і вона повністю фізично захищена.

 
Україна, 01023, Київ, вул. Леоніда Первомайського 9А Тел/факс (380 44) 234 93 64, 234 84 02