ПОШУК:

РАДІОПЕРЕДАЧІ

03.07.07 ТРУДОВА МІГРАЦІЯ

Щороку працездатне населення кількох українських мегаполісів знімається з місця і їде... у трудову відпустку. Щороку ми втрачаємо мільйони робочих годин. Щороку нас стає усе менше.
Обговорюючи хто скільки заробляє закордоном морально-етичні оцінки доведеться облишити. Вони, можливо, ефектно звучать під час дискусій, але мало кого переконують - насамперед тих, хто змушений годувати себе і сім'ю. Щодня. Щомісяця. Рік у рік... Але все ж таки трудова міграція розглядається як негативне явище. Чому - розповідає отець Андрій Нагірняк з благодійного фонду "Карітас - "Україна".

- Проблема трудової міграції свої витоки бере з соціально-економічної ситуації в нашій країні. Більша частина трудових мігрантів походить з західних областей України. В першу чергу це жінки. Основна проблема, з якою зіштовхуються ці люди за кордоном - це торгівля людьми, яка не обов'язково має бути пов'язана з сексуальною експлуатацією. Це також може бути і примусова праця, що дуже часто трапляється з нашими мігрантами за кордоном.

Дані отця Андрія, можливо, неповні, та й хто знає "повні"... Про інші плюси і мінуси трудової міграції у грошових одиницях - розповідає журналіст Наталка Козачинська.

- Міністерство закордонних справ вважає, що за кордоном працюють до двох мільйонів наших громадян. Уповноважена Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова розповідала про 5 мільйонів. Декому видається, що ці дві цифри можна сміливо "плюсувати". Але точно відомо, що у самій лише Росії у пік сезону працюють до трьох мільйонів українців. На кожного легального працівника припадає щонайменше п'ятеро-восьмеро нелегалів. Їхній статус більш-менш чітко визначений лише в окремих країнах, які традиційно приймають наших мігрантів.
Чому "вони їдуть"? Брак патріотизму, який дехто закидає мігрантам, нічого не пояснює, а ось статистика заробітної плати... За цим рівнем Україна в Європі обійшла хіба що Албанію і Молдову. Середньостатистичний німець заробляє у п'ятдесят разів більше за українця за одну годину - з тією лише різницею, що німцю платять за роботу, а нас - в основному за появу на роботі. Але є й певні позитиви. Робота за рубежем, особливо у розвинених країнах, піднімає професійний рівень українців. Свого часу балканські і турецькі гастарбайтери, по поверненню на батьківщину після багатьох років роботи в Європі, створили передумови для словенського, хорватського, турецького та інших "економічних див". Зрештою, цей процес впливає і на нашого роботодавця - у напрямку підвищення заробітку в Україні. А безпосередній економічний ефект безсумнівний: за різними експертними оцінками наші заробітчани перераховують в Україну до двох мільярдів гривень - 400 мільйонів доларів - щомісяця, загалом - до семи відсотків національного бюджету України.

Яким статусом користуються наші трудові мігранти закордоном? Щодо Росії, то ми про це поговоримо окремо, а ось як виглядає статус українських заробітчан у "трудовому раю" - в об'єднаній Європі: розповідає наш експерт, керівник Центру європейського права Генадій Друзенко.

- Нажаль, Україна, досі перебуваючи поза межами Євросоюзу, не має механізмів для фізичних осіб на території перш за все ЄС, які б урівнювали їх у правах з місцевими працівниками. Відтак українські працівники в Європі мають більш-менш пристойний юридичний захист хіба що в Португалії, де вони були згідно міжурядової угоди фактично всі легалізовані, і віднедавна в Польщі, оскільки Польща опинилася в стані великого дефіциту робочої сили, як кваліфікованої так і не кваліфікованої, і в односторонньому порядку серйозно поліпшила статус українських трудових працівників. Поліпшення, як і у Португалії, зводиться до того, що радикально зменшується відсоток нелегальних трудових мігрантів - їм надається легальний статус. Отже вони можуть користуватись усіма соціальними та іншими гарантіями.

Чи можна допомогти нашому заробітчанину? Хоча, мабуть, правильніше запитати як допомогти? Розповідає отець Андрій Нагірняк.

- Звичайно, що свою роль у вирішенні цілого комплексу питань, що стосуються трудової міграції, мають відіграти як громадські так і релігійні організації, зокрема церква. В першу чергу це є інформування про реальність - що насправді може чекати там, закордоном. По-друге, це допомога тим людям, які вже там перебувають. По-третє, це допомога тим, хто постраждав внаслідок перебування там. І нарешті, це допомога дітям, батьки яких - мати чи батько, або обоє - працюють закордоном.
«Карітас України» вже близько 5 років здійснює проект попереднього консультування людей які виїжджають закордон, а також допомагає людям, які зазнали насильства чи експлуатації перебуваючи закордоном. Створені консультативні центри, зокрема в Дрогобичі, Хмельницьку, Тернополі, які надають таку консультативно-інформаційну та реабілітаційну допомогу. Також маємо проекти, які стосуються кризових сімей, до яких належать і сім'ї, члени яких працюють закордоном. В таких сім'ях дуже часто діти перебувають без нагляду, вони залишені самі на себе.

Легальні і нелегальні мігранти - ця різниця важлива не стільки для нас з вами, як для тих країн, де працюють українці. Після укладення між Україною та Європейським Союзом угод про реадмісію, про візовий режим, а також на тлі дискусій про посилення режиму для нелегалів повсюди - і на Заході, і на Сході - важливо для себе з'ясувати: як захищає українська держава права "наших за кордоном": розповідає Генадій Друзенко.

- Треба чітко проводити межу між соціальними та іншими гарантіями, які надає легальним працівникам країна, в якій вони працюють. Дипломатичний консульський захист пов'язаний з єдиною правовою умовою - з наявністю українського громадянства. Якщо особа має українське громадянство, вона має право на цей дипломатичний консульський захист, зокрема і на захист проти таких кримінальних дій, як торгівля людьми, експлуатація жінок і дітей. Повернемось до Португалії, оскільки на сьогодні вона стала взірцевим прикладом, де завдяки дипломатичним здобуткам, статус трудових мігрантів радикально змінився. Люди, які не мали права на лікарняний, на пенсію та інші, передбачені в усій Європі та всьому цивілізованому світі, соціальні гарантії, їх отримали. Вони можуть бути невеличкі, іноді мізерні, але вони є. Щодо звернення по консульський захист, то принаймні мені відомий позитивний приклад. Це сталося не так давно. Один з українських громадян перебував на пів-легальному становищі в Азербайджані, не маючи ще з середини 90-х на руках, ані внутрішнього, ані закордонного українського паспорту. Він звернувся до українського консульства, і був дуже приємно вражений тим, як протягом тижня, перевіривши попередньо інформацію про нього по базам даних в Україні, йому видали тимчасове посвідчення українського громадянина, що дозволило йому повернутися на Батьківщину і змінити своє життя на краще.

Минулого разу, коли ми говорили біженців, йшлося про те, що Європейський Союз не полишив ідеї створення на території держав-сусідів, у тому числі й України, таборів для шукачів притулку - таких собі "відстійників" для небажаних елементів. Одночасно Євросоюз намагається максимально ускладнити процедуру потрапляння нелегальних трудових мігрантів, а дозволи на легальну працю даються з великими складнощами. Подібний процес спостерігається і у Росії - розповідає наш спеціальний кореспондент Сергій Снігур.

- Запровадження Росією нових міграційних правил 15 січня цього року стало для української дипломатії шоком. Міністерство закордонних справ спочатку зробило вигляд, що нові правила стосуватимуться лише окремих категорій українців і відчують їх на собі лише нелегальні мігранти. Але зрештою виявилося, що правила ці ускладнять життя усіх, хто їде на заробітки до Росії. Головне - це порядок реєстрації, адже спочатку передбачалося, що норма, яка дозволяє перебувати на території Росії без реєстрації 90 днів, втрачає чинність. Щоправда, доволі швидко з'явилося роз'яснення, що ця норма не буде запроваджена, але, схоже, то тільки на деякий час. Росія вирішила перейняти європейську практику поводження з трудовими мігрантами. Перед нелегалами однозначно будуть зачинені усі двері. Легальні працівники діставатимуть дозвіл на роботу, а їхні роботодавці змушені будуть виплачувати страхові та інші бюджетні платежі. Таким чином, як це уже десятиліттями робиться в Євросоюзі, найкраще підготовлені у фаховому відношенні трудові мігранти з часом перетворюються на громадян інших країн. Мільйонна турецька діаспора у Німеччині; Нідерланди, де кожен шостий - виходець з Африки, Азії чи Латинської Америки - і усі вони лояльні громадяни цих держав! Що ж до Росії з її демографічними проблемами, то подібне "зросійщення" української трудової міграції виглядає вигіднішим і привабливішим з погляду психологічного, аніж робота з дуже "проблемними" мігрантами із Середньої Азії, Афганістану чи Пакистану.

Батьки їдуть на заробітки за кордон. Дехто там і залишається. А тут залишаються діти. Незабаром в Україні з'явиться ціле покоління таких "дітей мігрантів". Їх навіть важко виокремити і порахувати - не усі ж наважуються сказати, що батьки працюють за кордоном... Спеціально для нашої програми - експерт фонду "Ла Страда Україна" Людмила Ковальчук.

- Як правило, діти, батьки яких виїжджають за кордон, залишаються під опікою родичів, або одного з батьків, найчастіше це мама - 44%, тато - 26%, бабусі - 35 %, а також під наглядом сестер або братів. В нас немає окремо даних про дітей, чиї батьки виїхали за кордон, тому можна говорити лише приблизно. Але навіть і приблизні цифри відкривають поверхню айсберга, тому що проблема є досить прихованою. Не завжди батьки хочуть афішувати те що діти залишаються без нагляду, та й самі діти та родичі не завжди хочуть про це повідомляти.
Після того як батьки виїжджають за кордон, відбуваються певні зміни в поведінці дітей, частіше в негативний бік, і саме це є основною причиною необхідності проведення специфічної соціально-педагогічної та психологічної роботи з такими дітьми. Серед позитивних змін в поведінці дітей були відзначені формування самостійності, відповідальності, зростання поваги до батьків, зростання поваги до зароблених коштів.

Так само, як і у випадку з "дорослою" міграцією, наслідки для підростаючого покоління можуть бути різними. Але, на жаль, мінусів явно більше...

- Серед негативних змін в поведінці дитини: пропуски занять без поважних причин, зниження успішності в навчанні, агресивна неспокійна поведінка, вживання алкоголю та наркотиків, тютюнопаління. Крім того ці діти є надзвичайно вразливими до втягнення у кримінальну діяльність, торгівлю дітьми, комерційно-сексуальну експлуатацію, порнографію. Кожній десятій опитаній дитині відомі випадки пропозиції займатися розповсюдженням наркотиків, проституцію, порнографію. Дівчатам про такі випадки відомо більше ніж хлопцям. Ці цифри надзвичайно високі для такої категорії. Ще одне проблемне питання - залежність від ігор в комп'ютерних залах. Найчастіше це є і причиною пропуску занять у школі, причиною агресивної, неспокійної поведінки, конфліктних ситуацій у стосунках з ровесниками, у стосунках з своїми опікунами, і, звичайно, у стосунках із вчителями.

 
Україна, 01023, Київ, вул. Леоніда Первомайського 9А Тел/факс (380 44) 234 93 64, 234 84 02