УРОКИ ЄВРОПИ

ТЕМА 1. Виборчі системи

Виборчий бюлетень сильніший за кулю...

Авраам Лінкольн
 

Наша розмова про вибори. Ні, зачекайте, не перемикайте комп’ютер на іншу програму! Я розумію, виглядає так, що занадто багато місця займають вибори у нашому житті. Але — якщо ми не будемо обирати — оберуть за нас. Я думаю, це нікому з нас не подобається. Зрештою, саме вибори найкраще втілюють ідею демократії, принаймні повинні втілювати. Хоча це не завжди у нас виходить. Пам’ятаєте, як це виглядало лише рік тому?

• Запорізька область, 21 листопада. Представників від опозиції виключено із складу дільничних виборчих комісій на 15% дільниць В містах Енергодар та Мелітополь члени ДВК від опозиції не змогли стати до роботи майже на 50% дільниць.
• Кіровоградська область, 5-та ранку, 21 листопада. Територіальна виборча комісія №100 прийняла постанову і виключила понад 400 членів ДВК, які представляють опозиційного кандидата.
• Одеська область, 21 листопада. з засідання територіальної виборчої комісії №140 без мотивації було видалено всіх представників кандидата Ющенка.
• Донецька область. Округ №58, дільниця 48. Олександр Орлов, член виборчої комісії від кандидата Мороза висловлював зауваження щодо законності дій членів комісії під час підрахунку голосів. По закінченню підрахунку на вулиці групою молодих людей його було побито. З черепно-мозковою травмою доправлений до лікарні.
• Черкаська область. Територіальний округ №202, село Молодецьке, Маньківський район. Зранку 21 листопада було знайдено труп міліціонера, вбитого вночі.

Хочеться вірити, звичайно, що ті часи скінчилися, і що наступні, березневі вибори, ми проведемо вже цивілізовано, можна сказати — по-європейськи. А у Європи нам тут є чому повчитися: і у проведенні виборів, і навіть у тому,  якою може бути виборча система. Звісно, визначатися ми маємо самі... власне, уже й визначилися. Наш вибір — так звана «чиста пропорційна» система, більше характерна, як кажуть фахівці, для країн, що переходять від панування авторитарних, однопартійних режимів до розвиненої демократії.

Втім, я і досі не впевнена, що точно розумію, чим цей спосіб обирання є кращим за який інший. А ви розумієте? Чи йдемо ми у цьому нашому виборі європейським поступом? І взагалі, на такому довгому і звивистому шляху  до цивілізованого майбутнього — що ми можемо запозичити з європейського досвіду?

У цій програмі — виборчі системи, їх переваги і вади: як це робиться в Європейському Союзі. Нашим гідом у світі виборчих систем є Валерій Бебик, спеціаліст у виборчому праві, а також відомий експерт з політичної психології.

— Пане Валерію, чи є десь така організація виборів, в якій не було б місця махінаціям, де враховувалися б всі голоси  —  тобто ідеальна виборча система?

В.Б.: Ні, ідеальних систем в принципі не може бути. Є три основних види виборчих систем — мажоритарна, коли депутат обирається від виборчого округу. Другий варіант — це пропорційна виборча система, коли партія висуває свої списки, іде голосування за партії. І третій варіант — змішана система — мажоритарно-пропорційна. Свого часу, коли Індія виборювала незалежність в 1946 році, у них вибори проходили за кореальною схемою — від індуїстів, від мусульман і від сикхів. Але ідеальних систем немає і завжди є похибка у волевиявленні виборців, тобто, йде легальне перекручування волі виборців через недосконалість правової виборчої системи.

— Це стосується будь-якої країни?

В.Б.: Будь-якої системи.

— Чому?

В.Б.: Є  таке поняття при пропорційних виборах  як кваліфікаційний поріг. Скажімо зараз нашим українським партіям, блокам, потрібно набрати не менше 3% голосів. Справа в тому, що чимало людей будуть голосувати за ті партії, які не пройдуть бар’єр у 3%. І їхні голоси фактично пропадають тому, що депутатських мандатів 450, а скажімо, до партії прийде 7-8 блоків. В Російський Федерації 8 років тому відбулися вибори теж за пропорційною схемою і там 40% голосів виборців пропали таким чином тому, що мандати діляться між реальними партіями, які пройшли до парламенту. І в тому є велика проблеми легітимізації влади, якщо 40% голосів фактично дістаються дрібним партіям.

— Які виборчі системи переважають у державах Євросоюзу — пропорційні, подібні до нашої — чи мажоритарні, яких ми так успішно позбулися?

В.Б.: Переважають все-таки змішані системи — мажоритарно-пропорційні. В Британії, скажімо, теж пропорційна схема, але там більш усталені політичні традиції і вони дуже давно обирають парламент. Рівень політичної культури, звичайно, трошки вищий, якщо вже говорити відверто... Тому, як на мене, було все-таки передчасно переходити до пропорційної системи. У нас же змішана була. Все-таки 50 на 50 очевидно був не найгірший варіант. Скажімо в Німеччині така схема  запроваджена, в Російській Федерації, яка близька нам по духу і т.д. Є вади у мажоритарної системи і є вади у пропорційної системи і от коли комбінований варіант використовується, тоді це певною мірою дозволяє нівелювати оці похибки.

— Як ви думаєте, це наша українська ментальність, коли ми так трималися за мажоритарну систему і головний аргумент людей був в тому, що вони хотіли дивитися в очі депутату від якого щось залежало в їхньому житті?

В.Б: Певною мірою так. І я думаю, що це не так  погано, тому що зараз партійні блоки не мають ідеологічного навантаження, а сприймаються як, скажімо, блок Юлії Тимошенко, блок Леоніда Кравчука, Литвина і т.д. Ми фактично будемо голосувати не за програми, а за особистість, а це східний, азіатський  варіант політичної культури. От у Польщі, наприклад,  якщо іде голосування партій, там теж пропорційна схема,  то для партії треба 5% голосів набрати, а якщо створиться передвиборчий блок, то для них кваліфікаційний бар’єр піднімається до 7%, ви розумієте про що? Тому партії думають, чи варто їм укладати певні блоки, чи варто самим займатися рекламою своїх передвиборчих гасел.

Після пояснень пана Валерія Бебика я вже краще розумію відмінності між різними моделями голосування, і навіть їхні плюси та мінуси. А чи знають про всі ці непрості тонкощі громадяни України, адже до виборів за новою системою залишається менше трьох місяців?..

Ми звернулися з цим запитанням до фахівців з вивчення громадської думки. Андрій Биченко,  директор соціологічної служби Центру економічних та політичних досліджень імені Разумкова.

А.Б.: У зв'язку із зміною виборчого законодавства громадяни на жаль не дуже добре в  цих змінах розібралися. Лише від 15% громадян вважають, що знають свої права виборців і  виборчі процедури дуже добре, а  майже чверть не знає їх зовсім. Крім того, лише 30% громадян точно знають, що голосувати будемо за пропорційною системою, тобто, лише за партії та партійні блоки. 5 % вважають, що будемо голосувати за мажоритарною системою. 14% вважають, що система не змінилася і залишилася змішаною, і половина громадян просто не знають, за якою системою ми будемо голосувати.

Тож ще раз скажемо цій половині громадян: голосуємо віднині за пропорційною системою, тобто — за партії. А от ще в цій самій нашій пропорційній системі політологи відзначають іншу потенційну проблему — формування виборчих округів. Адже можна всю країну вважати одним округом, і так і голоси рахувати, всі разом. А можна «нарізати» округи, так хитро, що велика кількість маленьких округів начисто «заб’є» результати декількох великих. З такою проблемою, між іншим, Сполучені Штати зіштовхнулися ще у 19-му сторіччі. Європейський досвід вивчала журналіст Наталя Козачинська:

— Єдиний виборчий округ звичайно створюється у тих країнах, де чисельність населення відносно невелика, а територія компактна — в Європі це, приміром, Нідерланди. У більшості ж держав створюються багатомандатні округи — особливо це характерно для федеративних утворень, таких, як ФРН чи Австрія. Подекуди існує змішана система — в Угорщині приблизно третина членів парламенту обирається у загальнонаціональному масштабі, а решта — у Будапешті та областях. В Ірландії у самому лише Дубліні для місцевих виборів створюється 11 округів. Іноді кажуть, що варто зменшувати розміри округів — таким чином виборцю легше «дістатися» свого кандидата, а політичним партіям — проводити кампанії. Маленький виборчий округ, так само, як і країна-округ — це давня ідея Жан-Жака Руссо, який, схоже, ідеалізував досвід Швейцарії. Проте, тут є небезпека: що менший округ, то менш пропорційним стає розподіл мандатів. Урівнення шансів можливе — наприклад, в Австрії, Німеччині, Данії організується дворівневе голосування у певних округах, коли голоси виборців «дорозподіляються» у інших районах. Виборча математика у такому варіанті під силу тільки потужному комп’ютерному мозку... але ж демократія справа недешева...

Ми продовжуємо розмову в студії з політологом Валерієм Бебиком.

— Ідеального, як бачимо, не буває нічого навіть за демократії. Але, я от десь читала, що існує така виборча система, за якої можна досягти гармонійної рівноваги між бажанням політика потрапити до парламенту — і бажанням виборця не втрати свій голос: це зветься преференційна система. То, може, це ідеал?...

В.Б.: Преференційна система дуже складна і до речі, є системи преференційні за мажоритарним варіантом і за пропорційним варіантом. Що таке преференція? — це вибір, від слова преферанс. Тому тут теж є певні проблеми в підрахунках голосів.

Справа в тому, що коли використовується преференційна система, скажімо, мажоритарна,  то підрахунок іде в кілька етапів — там може бути кілька ітерацій, як говорять математики, — п’ять, шість. Тобто, спочатку відкидаються ті кандидати, котрі набрали найменше голосів, потім їхні голоси діляться між тими хто найбільше набрав перших місць і т.д. Це дуже складно в підрахунках і тут можуть  бути якраз зловживання на рівні дільничних комісій. По-друге — дуже велика похибка, тому що треба  гарно навчити персонал дільничних комісій і окружних виборчих комісій як правильно рахувати.

Досвід показує, що ця система використовується дуже мало. Ну, от скажімо, в Боснії–Герцоговині була використана ця система. Там ООН розробляла і т.д. і ніхто толком не міг розібратися, там обирали органи місцевого самоврядування після того кривавого конфлікту, і ця система себе, як правило, не виправдовує.

Хоча з певними преференціями вона використовується, скажімо. в Бельгії. От ми говоримо про європейський досвід. Там голосують не тільки за партію, а і конкретно за депутата. Тобто, партія виставляє свій список і виборець першим пунктом голосує за певну партію, ну, скажімо там ліберальна. Чи християнська, чи соціалістична партія, а другим пунктом він із тих п’яти скажімо виборців, із тих п’яти кандидатів,  мусить поставити хрестик проти того прізвища кого він хоче бачити в тому списку. Людина голосує за список, а по друге визначають рейтинг у тому списку партійному. Я думаю, це певною мірою спосіб зняти похибки виборчої інженерії.

Бачите, і пропорційна система має свої вади, і преференційна занадто складна…  Втім, європейський досвід підказує, що демократію можна успішно відстоювати і за мажоритарки! Журналіст Сергій Снігур — про те, як це робиться в Європі.

— Дехто вважає, що мажоритарна система — то залишок консервативно-британський, ще з тих часів, коли на Туманному Альбіоні існували «гнилі містечка», де двоє виборців обирали члена парламенту. Між тим, системи, що грунтуються на мажоритарному принципі, успішно працюють і в інших європейських країнах. У Франції, де існує виразна багатопартійність, для того, щоб урівняти шанси, якщо жоден з кандидатів не здобув абсолютну більшість, влаштовується другий тур. З нього усуваються усі кандидати, за яких віддали голоси менше одного з восьми виборців. Теоретично, отже, можуть вийти у другий тур сім кандидатів, але на практиці залишається двоє — зазвичай це ліві і праві. У такому варіант усе перетворюється на чисту мажоритарну модель. У країні давно і міцно укоріненої демократії — Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії — для переможця не встановлено нижнього бар’єру. У країні дві основні політичні партії, тому проблем — кому віддати голос — не виникає. Інша справа, коли закон встановлює: переможцю достатньо здобути відносну більшість... у такому разі, елементарний підрахунок підказує: якщо в окрузі висунуто десять кандидатів, переможцеві достатньо надрати усього одинадцять відсотків... і тут демократія починає викликати деякі сумніви. Чи може вважатися народним обранцем претендент, проти якого висловилися принаймні дев’ять десятих виборців?..

— Поки ми намагалися пояснити усі за і проти виборчих систем, у слухача назріло запитання...

СЛУХАЧ: Чесно говоря,  послушаешь  политологов, политиков, критиков…и  ясно, что сколько людей — столько мнений. Я так понял, что во всех избирательных системах что-то теряется — больше всего — так это голосов избирателей. Может мы, конечно, не научились решать эту проблему…  А что по этому поводу подсказывает «мудрая Эвропа»?

Відповідає керівник Центру європейського права Генадій Друзенко.

Г.Д.: В різних Європейських країнах застосовується як пропорційна, так і  мажоритарна, а також змішана виборчі моделі до парламенту. Але будь яка модель влаштована так, що певні голоси так чи інакше пропадають. Якщо, скажімо, це мажоритарна модель, то пропадають голоси тих хто проголосували за кандидата, що він набрав більшість, або абсолютну більшість. В пропорціоналці пропадають голоси  тих, хто проголосував за партію або за виборчий список, який не набрав виборчої квоти або не пройшов  так званий виборчий бар'єр. Скажімо в більшості європейських країн цей виборчий бар’єр, або як ще кажуть поріг, встановлений на рівні 2-8%, як приміром в Ліхтенштейні.  Отож виборці, йдучи до виборчих урн, мають пам’ятати що вони голосуватимуть не просто за партію або осіб, які найбільше відповідають їхнім смакам, ідеологічним та політичним переконанням. Але ще мають бути певною мірою практичні, бо  проголосувавши за партію , яка не має шансів пройти до парламенту, вони фактично віддають свої голоси тим, чиїх поглядів , можливо, не поділяють. Саме це актуально як для всієї Європи, так і для України.

Ми вже згадували минулорічні вибори. Тоді ми з вами були обурені тим, що наші голоси просто зникли, начебто ми і не голосували. А як тепер? Багато хто каже про своє розчарування подіями останнього року, то, може, зараз людям буде все-одно, яка у нас виборча система, і взагалі — що станеться з їхніми голосами? Ми вирішили запитати у людей з вулиці:

— Чи почуваєтеся ви ображеними, якщо ваш голос на виборах втрачено?

— Я буду почуватися ображеним до кінця свойого життя...

— А сейчас и не решает голос. Сейчас деньги решают кто пробьётся в  список-  первый, второй, а голос... Вы понимаете, когда была мажоритарная система, например, выдвигался какой-либо кандидат, —  ты знал, он хороший, плохой  и мой голос мог что-то решить. А как теперь мой голос может на эти списки повлиять?

— Нет, никогда, мы знаем, за кого голосуем и обиженными не будем.

— Дело всё в том, что мы выбираем людей, которые должны работать. Что такое депутат? Это народный избранник, который должен работать на людей. Если он не работает на людей, значит, он не должен быть депутатом. Всё!

Підіб’ємо підсумки. Схоже, Європа вкотре нам доводить: немає єдиної ідеальної моделі, кожна країна обирає те, що їй найбільше підходить. Та зрештою, і не виборча система вирішує долю країни. Головне — це дотримуватися єдиних цінностей, давно знайомих всьому людству: чесність, прозорість, відповідальність перед законом. Зможемо домогтися цього — то і дорога до Європи стане коротшою.