УВАГА!

Ми випустили в теле ефір кіно на дратівливу, суперечливу, заяложену та невідому українцям тему: НАТО. Точніше, навіщо воно (вона? він?) нам з вами. І що воно таке насправді?

- Діду, а що таке оте НАТО?

- А біс його зна, дочко. Колись знав, та забув. Може, баба моя знає?

Автори фільму теж точно не знають. Розумні люди стверджують, що це річ гарна, як елітний фітнес-клуб, тільки краще. Та хіба може бути так, що все, що нам втовкмачували в голову змалечку про агресивного монстра, суцільна брехня? Щось там все ж має бути не так. Може, НАТО таки ворог? Може, це воно заважає нам жити і процвітати?

Рік тому група сміливців-тележурналістів відправилася в повну небезпек подорож ситою Європою. Проводжали їх, плачучи, рідні та близькі, на Майдані грав військовий оркестр і схльостувалися демонстрації під гаслами «Альянс – світле майбутнє людства» та «НАТО з Ватиканом – руки геть!» Наш мікроавтобус помчав на захід, збираючи дорогою народні накази про те, що спитати у НАТА.

Кілька місяців група їздила новими та старими країнами Європи, всюди нишпорячи навколо військових баз, пролазячи в нутрощі засекречених об’єктів, мацаючи на м’якість солдатські ліжка в НАТівських казармах, безстрашно куштуючи їжу в НАТівських столовках, і випитуючи у військових: які нові капості замишляє загарбницький блок? а у цивільних (солдатських матерів, подруг, мешканців навколишніх містечок): чи не боїтеся ви своїх військових? а за хлопців своїх не страшно? і як тримати генералів в руках демократії? І ще: ну чому ж ви живете краще за нас?

Пригод було повно. Журналісти загубилися у шведських лісах, де самі лосі та ведмеді, ледь уникли арешту в Амстердамі, опинилися під перехресним автоматним вогнем на Балканах, їхній автобусик ламався в Англії, а під кінець подорожі дівчата-журналістки кинули хлопців просто у горах Словаччини.

ВСЕ ЦЕ Є У НАШОМУ ФІЛЬМІ. Він не для експертів з євроатлантичноінтеграційності. Він не нудний. Він не про політику, геостратегію, чи військову взаємосумісність. Він про життя – про європейців, які не є ворогами.